47-річного мешканця Шепетівщини, який ледь не вбив 82-річну самотню пенсіонерку, взяли під варту
Знайомство із 82-річною Валентиною Муравською, що самотньо мешкає у лісі, розпочалося із скарги жінки, що її бив та палив чоловік із Поляни. Нагадаємо, що бабуся самотньо мешкає у колишньому хуторі на межі Шепетівського та Полонського районів.
— Прийшов до мене він о шостій годині вечора чи вже на початку сьомої: ще на небі сонце було, — пригадала старенька. — «За барки» тягнув в хату, бив, «копав» ногами. За що я робила цілий вік?.. В мене грошей багато не було, бо я наймала людей, аби мені викосили траву та згребли сіно. Я мала в сумочці лише 48 гривень, то він і ті забрав. Він був би мене вбив…
Тоді врятувала жінку пляшка із сірчаною кислотою, яку на всякий випадок колись дав знайомий лісник.
— Я його облила сірчаною кислотою, — мало не плаче, розповідає жінка. — Він мене змусив, бо вже «товк» ногами, добивав, підпалював… Так я і лишилася жива. Але я не хотіла цього робити, бо знаю як боляче вона діє.
Оскільки жінка не має на кого залишити коня та собак, відмовилися від госпіталізації. Хоча скаржилася на здоров’я: перестала бачити на ліве око та біль у грудях.
Розповідала, що тоді через погане самопочуття ще не написала заяву в поліцію на нападника.
Як стало відомо, Полонський районний суд задовольнив клопотання слідчого і обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного за частиною 3 статті 187 Кримінального кодексу України (розбій, поєднаний з проникненням у житло). Про це повідомила прес-служба Полонського районного суду.
На думку суду, жителя Шепетівщини обґрунтовано підозрюють у вчиненні тяжкого злочину — розбою, поєднаному з проникненням у житло, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 12 років.
«При цьому, в ході досудового розслідування встановлено, що він на даний час ніде не працює та не навчається, постійного джерела доходів не має, засобами зв’язку не володіє, проживає на горищі у своєї сестри. Крім того, може впливати на потерпілу, яка 1937 року народження, проживає одна на хуторі, — зазначає в ухвалі слідчий суддя. — Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, забезпечить належну поведінку та виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов’язків та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України».
Зважаючи, що чоловіка підозрюють в тяжкому злочині, з урахуванням доведених слідчим та прокурором ризиків, передбачений статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави суддя не визначала.
Протягом п’яти днів ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду.
Нагадаємо, згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
А 82-літня жінка продовжує жити самотня в лісі і навіть не підозрює, що держава може надати їй місце в центрі для одиноких людей похилого віку. Там вона може отримати і медичну допомогу, спілкування з такими ж людьми… Нікому їй розказати про умови проживання в цьому центрі, показати ці умови… Тому і знаходяться нелюди, які кривдять стареньку… Вбачається, що в розпорядженні районних властей спеціалізованого центру для проживання осіб похилого віку немає, а керівники міської влади не вважають, що проживаюча в лісовій хащі на території району стара жінка повинна бути об”єктом їх інтересів. А керівництво обласної Хмельницької влади взагалі не знає про умови проживання Валентини Муравської. Кожен, як кажуть. “при своїх інтересах”…
А чому ви зробили висновок, “що вона не підозрює…” Ця жінка у свої 82 роки цілком адекватна, часто буває в Поляні та Полонному. І з представниками державних установ – спілкується. Ось цитата з попередньої статті про неї: “Попри те, що жити самій у лісі важко, переїздити кудись 82-річна Валентина Павлівна не збирається. Каже, що всі, хто жив у хуторі, тут і повмирали. Однак, свої домівки не лишили.”
Евгений Фрейлихман шановний, ця бідна жінка буде похоронена до того, як її тіло не розкладеться повністю через повну відсутність людей поруч з нею? Як часто її відвідує така званий сімейний лікар? Зрештою. хто її в морг завезе? І чи повезуть? Цитата з попередньої статті – це навіть не оправдання про причини її одинокого убогого проживання. Це діагноз владі, яка мовчки погоджується з таким станом справ… Не оправдовуйте владу, прийміть участь в покращенні умов життя пані Валентини. Хоча вона -виживає… Зима на порозі !!!