Скульптор Микола Мельничук жодного разу не пожалкував, що повернувся у Славуту

Роботи славутчанина Миколи Мельничука у стилі fairy tale вже не один рік прикрашають садиби Хмельниччини та Київщини. Попри те що чоловік зі Славути, прославитися, у хорошому сенсі цього слова, встиг він цьогоріч і у Нетішині, адже виготовив цілу серію скульптур для тамтешнього диво-парку.

Одиниці міст України мають скульптуру Світовида

Під час однієї з подорожей творчої групи «День за днем» ми зустрілися з Миколою Мельничуком. Місце скульптор призначив вельми цікаве — «язик» між Горинню.

Не так давно на березі річки було встановлено скульптуру його авторства язичницького божества Світовида.

— Оригінальну скульптуру цього ідола свого часу було знайдено у річці Збруч. Наразі вона знаходиться у Краківському музеї. В Україні є таких чотири копії, одна з них — перед вами. Верхня частина ідола символізує небесне життя, середина — те що людина проживає під час земного життя, а низ — потойбіччя. Насправді, тут немає ніякого ідолопоклонства, чи що там ще закидають. Але як не крути, усі слов’яни пішли звідти.

Це місце на півострові біля Горині волонтери та Микола Мельничук облаштували для відпочинку городян, тобто, воно є виключно туристичним об’єктом.

У Межигір’ї могли бути каріатиди

Життя закидало його далеко від дому, довгий час працював у столиці та її околицях. Чоловікові щастило, адже надходило чимало замовлень на оздоблення тамтешніх приватних садиб. Це й пояснює, чому чоловік жив тривалий час із сім’єю у Києві. А незадовго до початку Революції гідності Микола отримав замовлення, яке вважав джекпотом.

— У 2013-му до мене звернулися, аби виготовив чотириметрові глиняні ескізи двох скульптур каріатид, що тримають балкони, і левів. Замовлення мене зацікавило, окрім нового досвіду, ще й оплата передбачалася непогана. Дуже йому зрадів, — розповідає Микола.

Він почав роботу, готував креслення, щось прораховував. Але події в країні все змінили.

— Згодом я дізнався, що ці скульптури мали робити для Межигір’я. З одного боку, я втратив це замовлення, але з іншого… добре, що все сталося, як сталося.

У 2016 році Микола Мельничук змушений був повернувся у Славуту. Проте з того часу він жодного разу не пожалкував про своє рішення. Виявляється, на малій батьківщині на нього чекав свій шлях.

Чи буде продовження у Диво-парку?

Робота з бетоном є важкою для одного майстра, але Микола її любить. Кожен свій витвір він, так би мовити, проживає.

— Коли працюєш з глиною, то її можна накрити вологою ганчірко і залишити на деякий час. А з бетоном ти маєш 40 хвилин, за цей час потрібно сформувати той образ, який запланував. Найскладніше — це армування. Таку частину роботи я виконую також сам, бо несу за усе відповідальність, — зауважив Микола.

Скульптури для Диво-парку в Нетішині робив за тим самим принципом.

Насправді, цей проєкт дуже припав до душі митцю, а працював він над ним близько 9 місяців.

— Мої стосунки з Нетішином почалися із лавочки з равликами. А тоді вже й на Диво-парк отримав замовлення, знайшли і відповідно просторе приміщення для роботи. Працювати над ним було дуже цікаво та приємно, адже надали волю діям та фантазії. На прикладі, гарбуза поясню: за задумом вона мала вийти меншою, але вийшла велика та зручна.

Це питання цікавить багатьох краян, адже алеї парку ще встеляють бруківкою. Його територія, так би мовити, вимагає ще казкових елементів.

— Продовження ще буде. Трохи відкрию завісу, плануються у такому ж стилі лавки і світильники. Прийде час і решту самі побачите.

Нагадаємо, у диво-парку в Нетішині відбили носа гному, а згодом там недорахувалися бруківки.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці