Настоятель та громада ПЦУ: за храм на Хмельниччині точилася запекла судова боротьба
Хмельницький апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову настоятеля храму, який просив усунути перешкоди в користуванні культовими й господарськими будівлями та скасувати рішення державного реєстратора щодо зміни відомостей про право власності на це майно.
Апеляційний суд дійшов висновку, що його права як фізичної особи у спірних правовідносинах не порушені.
Звертаючись до суду, позивач пояснив, що він є настоятелем Свято-Успенського храму Летичівського благочиння УПЦ та відповідної релігійної громади, створеної у 1991 році.
У 2012 році на підставі рішення виконкому Летичівська селищна рада видала релігійній громаді свідоцтва про право власності на будівлю храму, службовий житловий будинок та сторожку й зареєструвала за нею право власності на це майно.
«У травні 2024 року державний реєстратор вніс зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначивши власником нерухомості Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Успенського храму смт Летичів Хмельницького району Хмельницької області Єпархії Православної Церкви України». На думку позивача, такі дії неправомірні та створюють йому перешкоди у користуванні храмом, у зв’язку з чим він просив суд скасувати відповідні реєстраційні рішення й усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном», — повідомляє ХАС.
Летичівський районний суд Хмельницької області задовольнив позов.
Відповідач у справі — Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенського храму смт Летичів Хмельницького району Хмельницької області Єпархії Православної Церкви України» — оскаржила рішення і просила відмовити у позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у 2023 році Релігійна громада Свято-Успенського храму селища Летичів перейшла під канонічне підпорядкування Управління Хмельницької єпархії Православної церкви України й змінила свою назву. Тому державний реєстратор законно й на підставі належних документів вніс відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Релігійна громада зауважила, що саме вона є законним власником будівель храму, сторожки та службового житлового будинку, а тому суб’єктне право чи охоронюваний інтерес настоятеля не порушені.
Апеляційний суд погодився з цими доводами. Суд установив, що спірне нерухоме майно перебуває у власності релігійної громади, а земельна ділянка є комунальною власністю та надана цій громаді у постійне користування.
«Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів набуття позивачем як фізичною особою речового права на будівлю храму та будівлю сторожки. Також у справі відсутні достатні та об’єктивні дані про те, що Релігійна громада чинить йому перешкоди у користуванні переданим йому в оренду службовим житловим будинком, а також земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок», — йдеться у постанові апеляційного суду.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь