Листи з німецької неволі, що повернулися додому: на Хмельниччині відкрили виставку про долю української дівчини, вивезеної на примусові роботи
У Кам’янець-Подільському державному історичному музеї-заповіднику, що на Хмельниччині, в Галереї мистецтв відкрили виставку «Між рядками — життя». Це історія, збережена у листах. Історія, що повернулася додому через десятиліття.
Виставка розповідає про Марію Кульчицьку — уродженку села Черче Хмельницької області. Вона одна з тисяч українських дівчат, яких навесні 1943 року було силоміць вивезено до Німеччини в роки Другої світової війни.
— Ідея виставки? Ідея з’явилася одразу, як тільки листи потрапили до наших рук, до наших фондів. Адже листи — це став такий неймовірний скарб, який сьогодні трапляється дедалі рідше, дедалі менше. І так 28 листів написані, що в минулому столітті молоденькою дівчиною, яка потрапила до німецької неволі, до Німеччини на важкі роботи, передала ці листи нам професор, доктор мистецтвознавства Наталя Олексійна-Уршин, — розповідає Алла Ковальчук, завідувачка художнього відділу Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.
Центральною композицією виставки став плафон, який прикрашений остробайтерськими листами, які символічно огортають світло нашої зали і є світлом, і було завжди світлом для батьків, для родичів, які ці листи отримували.
— І це світло освітлює для нас карту того часу, де прокладений шлях, який долали остробайтери з України до фашистської Німеччини, — зазначає Тамара Мазур, художник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.
Марія Кульчицька — уродженка селища Черче, яка в 1943 році під час примусового вивезення молоді української до Німеччини також потрапила до Німеччини у містечко Ратібор, яке є на сьогоднішній день вже на території Польщі.
— Тоді місто розташовувалося за 60 кілометрів від польського кордону. Разом із українськими і польськими дівчатами Марія потрапила до цього села, до Баура, Гелени і Августа Фус. Люди, яким було на той момент близько 40 років, 35–37 років, як описує Марія Кульчицька, ставилися баури-господарі до Марії досить таки непогано. Вона мала їм допомагати по господарству, мала свою кімнату, в основному вся робота була вже у господарі механізованою, все робилося певними механічними приспособами або навіть і електричними. Тож можна сказати, що життя в Німеччині для цієї дівчини не було надскладним, не таким, яке довелося прожити дівчатам і хлопцям — сотням тисяч дівчат і хлопців з України, які працювали на заводах і фабриках у Німеччині, тим більше на оборонно-промисловому комплексі, — розповідає далі Алла Ковальчук.
Тамара Мазур додає:
— Даний фрагмент нашої виставки пропонує увазі глядачів відчути себе в ролі людей, які відправлялися із англійського вокзалу до чужої Німеччини. Ви можете побачити так само пропагандистські тогочасні плакати, якими німці намагалися мотивувати їхати на роботу до Німеччини. Зайшовши до цього імпровизованого паркану, кожна людина може себе відчути в ролі остарбайтерів, в ролі тих людей, які із неважкими клунками відправлялися з наших країв до чужої Німеччини. Поглянувши в дзеркало, ви можете відчути себе серед них.
В музеї кажуть, оскільки почерк у Марії дуже гарний, акуратний, але листи написані дуже тісненько, один рядочок біля іншого, щоб більше інформації можна було вкласти у відкриту листівку, то багато листів, цитат просто передрукували більшим шрифтом для того, щоб туристи могли прочитати і буквально зануритися в атмосферу 40-х років ХХ століття.
— На жаль, не збереглося жодної фотографії дівчинки, яка є авторкою даних листів, але ми знаємо, де жила ця дівчинка, де жила її сім’я. Ми маємо фотосвітлини домівки, в якій проживала дівчинка і, звичайно, фрагмент її біографії, — додає далі художниця музею.
Так само тут доповнили нашу експозицію символічно балізами і взуттям одягом, які є складами наших фондів.
— Тож саме листи стали отою ключовою точкою навколо, в якої почали розростатися наші ідеї, ідея виставки. Звісно, листи — це центр, а все, всі решту експонату, і вся виставка — це вже додаткове емоційне навантаження і інформативне навантаження для того, щоб розкрити відповідну тему, — підсумовує завідувачка художнього відділу.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Чи була ця неволя гірше ніж в російських таборах в Сибіру чи в бараках Аушвицю Яка різниця – неволя є НЕВОЛЯ, але хоча не голод і газова камера .