«Мені село — це найкраще»: як 13-річний блогер із села на Хмельниччині підкорює соцмережі
У невеликому селі Поляхова Теофіпольської громади, що на Хмельниччині, блогерські тренди виглядають зовсім інакше, ніж у великих містах. Тут замість хмарочосів — городи, замість модних кав’ярень — бабусина кухня, а головний герой відеосюжету «Суспільне Хмельницький» — 13-річний школяр Назар Молякевич. Поки його однолітки гортають стрічку соцмереж, Назар цю стрічку створює: налаштовує свій «апарат», чіпляє телефон, вмикає камеру і з усмішкою каже, що зараз «зляпає свіженьке відео».
На своїй сторінці він ділиться щоденним життям, спостереженнями і, головне, атмосферою села. Його ролики стрімко набирають перегляди, а глядачі з’являються не лише з різних куточків України, а й з-за кордону. Простота, щирість і сільський колорит виявилися тим самим рецептом, який чіпляє тисячі людей по той бік екрана.
Від пиріжків Бусі до мільйонних переглядів
Перші кроки до блогерства Назар зробив ще зовсім малим — приблизно у п’ять років. Тоді він знімав на телефон бабусю, яка готувала пиріжки та вареники. Домашня кухня, теплі розмови і невимушені жарти стали першим «контентом», хоча ніхто в родині й гадки не мав, що це може перерости у серйозне захоплення. Назар з усмішкою згадує, що то було просто хобі, яке з часом перетворилося на справжній блог.
«Колись мріяв стати блогером. Ну, я навіть про таке не думав, що такого досягну», — зізнається він в інтерв’ю.
Його перший акаунт заблокували, але до того одне з відео «залетіло» на 2,6 мільйона переглядів. Зараз хлопець веде нову сторінку, де вже зібрав близько 37 тисяч підписників. Найуспішніше відео на нинішньому акаунті набрало 2 мільйони, а інколи навіть випадкова смішна фраза в кадрі здатна принести ролику сто тисяч переглядів.
Для Назара важливі не лише цифри. Йому подобається сам процес: вигадати ідею, виставити телефон, упіймати живу реакцію Бусі (так хлопець лагідно називає бабусю. — Ред.) чи інших рідних. У цьому, каже він, є особлива магія — показати, як живе звичайна українська родина в селі, без прикрас і фільтрів.
Школа, город і блог: як усе встигнути
Попри популярність у соцмережах, Назар насамперед — школяр. Він навчається у місцевій школі, ходить у сьомий клас і намагається тримати «середній» рівень успішності — приблизно на 8–9 балів. Його улюблені предмети — фізкультура та технології, де можна рухатися, щось майструвати й застосовувати практичні навички, а не лише сидіти над підручником.
Після уроків блогер перетворюється на помічника по господарству. Назар каже, що завжди підхоплює хатні справи і робить «усе сільське, сільські роботи» — від дрібних доручень у домі до допомоги батькам на подвір’ї. Саме тому більшість відео він знімає не в школі, а вдома чи надворі — серед городів, тварин і знайомих краєвидів Поляхови.
«В школі я мало, рідко коли знімав. Я більше в сільському господарстві», — пояснює хлопець.
Однокласники до його популярності ставляться по-дружньому. У школі в Назара багато товаришів, і він не відчуває себе «зіркою», радше — одним з усіх. Різниця лише в тому, що після уроків він не просто сідає за телефон, а відкриває камеру й працює над новим відео для своєї все більшої аудиторії.
«Мені село — це найкраще»: підтримка родини та ставлення до критики
Як і кожен публічний блогер, Назар зустрічає не лише підтримку, а й критику. В інтерв’ю він зізнається, що часом у коментарях трапляються недобрі слова. Однак хлопець навчився не зациклюватися на цьому.
«Ну, я на це не звертаю увагу. Мені село — це найкраще», — каже він.
Для нього головне, що те, чим він ділиться, по-справжньому відображає його життя, а не повторює чужі тренди.
Вести блог Назару допомагає вся родина. У кадрі часто з’являється Буся, іноді — сестра та маленька Манютка. Мама жартома каже, що тато в кадр потрапляє рідко, натомість вона сама у сина «персонажійна».
«Ми це не сприймали всерйоз. Він собі з Бусею хі-хі-ха-ха на кухні знімали. Потім почали його відео люди переглядати… Кожен щось підкаже, десь покаже, де що краще зняти», — розповідає мама, яка нині активно підказує теми та допомагає знімати.
Таке сімейне партнерство перетворює блог не просто на особисту сторінку підлітка, а на невелике домашнє шоу, де кожен має свою роль. Для глядачів це додає чарівності: у кадрі — справжні стосунки рідних людей, їхні діалоги, жарти й навіть дрібні суперечки, які роблять контент живим.
Мрії про мотоцикл і мир в Україні
Попри свій юний вік, Назар чітко формулює те, до чого прагне. Перша мрія — досить типова для підлітка: коли підросте і збере достатньо грошей, хоче купити мотоцикл. Відео, блог і працьовитість у повсякденних справах він сприймає як шлях до того, аби колись здійснити цю мрію власними силами.
А друга — значно серйозніша й доросліша:
«Щоб не було війни, щоб в Україні був мир», — говорить 13-річний блогер із Поляхови.
У цих простих словах — досвід покоління дітей, які ростуть під звуки повітряних тривог, але продовжують будувати плани, вчитися, сміятися і творити.
Сьогодні Назар Молякевич — не просто хлопець із маленького села Хмельницької області. Він — голос свого краю, який через короткі відео показує світу, що село — це не «забута Богом» точка на мапі, а живий простір із власним ритмом, гумором і мріями. І поки він налаштовує свій телефон і готується «зляпати» чергове відео, десь по той бік екрана вже чекають тисячі глядачів, аби знову зазирнути у буденність Поляхови очима тринадцятирічного блогера.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь