На Хмельниччині огородили старовинний єврейський некрополь
У Городку на Поділлі благодійний фонд ESJF (Європейська ініціатива зі збереження єврейських кладовищ) завершив встановлення огорожі навколо одного з найстаріших єврейських цвинтарів області. Кошти на це виділило міністерство закордонних справ Німеччини.
Єврейський цвинтар Городка — один із найдавніших єврейських некрополів у Хмельницькій області й налічує близько 2000 надгробків (мацев). Поховання тут датуються від початку XVII ст. та є цінними зразками тогочасного каменерізного мистецтва.
Історія євреїв Городка
Перші євреї прибули в Городок ще до середини XVII століття. У 1653 році, після захоплення городоцького замку козацькими військами, єврейське населення було знищене. Принаймні один надгробок на єврейському кладовищі датують приблизно цим періодом.
До середини XVIII століття єврейська громада Городка відновилася: у 1765 році тут мешкало 645 євреїв. Згідно з польським переписом 1784 року, у Городку було 186 єврейських будинків і 516 євреїв.
Євреї займалися різноманітними ремеслами — у середині XIX століття понад 60 % усіх місцевих ремісників були євреями. Вони були гончарями, кравцями, ткачами, кожум’яками, працювали у виробництві цукру, пива й меду.
До 1870 року єврейське населення зросло до близько 2 500 осіб (33 % загальної чисельності мешканців). У Городку діяли синагога та чотири єврейські молитовні будинки.
Станом на 1897 рік єврейське населення зросло до 3 194 осіб. Найвищої чисельності єврейська громада досягла у 1910 році — 4 020 осіб (36 % населення).
З приходом радянської влади до 1939 року чисельність єврейського населення скоротилася майже вдвічі — до 2 329 осіб.
Городок був окупований підрозділами Вермахту 8 липня 1941 року. У жовтні 1942 року більшість євреїв Городка було депортовано до Ярмолинців, де їх знищили. Решту 103 євреїв вбили взимку 1942 року.
Для чого встановлювати огорожі навколо єврейських цвинтарів
Більшість єврейського населення в Україні знищили під час Голокосту. До цього українці та євреї співіснували на українських землях близько 2 тисяч років. Зараз часто саме цвинтарі є єдиними матеріальним свідченням існування колись єврейських громад у цих містах і селах.
Оскільки євреї в цих місцях вже не живуть, за цвинтарями нікому доглядати. Внаслідок цього останнім загрожує знищення та зникнення (вандалізм, забудова, використання як сільськогосподарських земель). Щоб ці ризики були мінімальними, цвинтарі повинні мати огорожі, які визначають їхні чіткі межі та показують, що єврейську спадщину на місцях пам’ятають.
Захист цвинтарів як об’єктів єврейської та української історичної спадщини необхідний для засвоєння трагедій минулого і розуміння наслідків нетерпимості, расизму та антисемітизму.
Про ESJF
ESJF Європейську ініціативу зі збереження єврейських кладовищ заснували у 2015 році завдяки фінансовій підтримці міністерства закордонних справ Німеччини. Основна місія — захист і збереження єврейських кладовищ у Європі шляхом визначення їх меж, нанесення на карту та будівництва огорож.
Робота в Україні та на Хмельниччині
За 10 років діяльності ESJF встановила огорожі на понад 340 єврейських кладовищах та зібрала базу даних із понад 4000 цвинтарів у Центральній та Східній Європі. Ось посилання на наш сайт, де можна переглянути ці місця на карті.
Протягом останніх 10 років встановили огорожі навколо єврейських кладовищ у таких містах і селах Хмельницької області: Славута, Теофіполь, Балин, Смотрич, Старий Остропіль, Шатава, Кам’янець-Подільський, Карвасари, Тарноруда, Судилків, Зіньків, Шепетівка, Старокостянтинів, Деражня, Китайгород.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь