Війна стосується кожного: історія офіцера із Хмельниччини
Олександр Чорпіта народився і виріс в селищі Стара Ушиця, що на Хмельниччині. Після закінчення школи, вступив на факультет військової підготовки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
Проте через реорганізацію факультету курсанти продовжили навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
— Я з дитинства займався спортом, тому завжди хотів пов’язати своє життя з професією, яка потребує постійного вдосконалення своєї фізичної підготовки. Тому коли постало питання, куди вступати, без вагань обрав військовий інститут.
Після випуску з академії, Олександр розпочав офіцерську службу у тоді ще 95-й окремій аеромобільній бригаді (нині — 95-та окрема десантно-штурмова бригада) на посаді командира інженерно-позиційного взводу.
— Крайнє завдання, яке я виконував під Лисичанськом, мені запам’яталось найбільше. Ми повинні були розчистити одну із замінованих ворогом ділянок місцевості та встановити там протитанкові загородження. Я поставив 28 мін, і коли вже вкручував підривники до них, по мені відкрили вогонь з автоматичної зброї, — пригадує Олександр. — Я дістав кульові поранення, був при тямі, але пересуватися далі практично не міг. Проте відмовився від негайної медичної евакуації, відстрілювався і просив бойового медика вколоти мені знеболювальне, аби завершити установку підривників у мінах.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі під час російсько-української війни Олександр Чорпіта нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
— Мене евакуювали у Харківський військовий шпиталь, там лікарі стабілізували мій стан і переправили до Києва, де я лікувався упродовж трьох місяців, далі реабілітація.
У чоловіка були кульові поранення в обидва стегна, гомілку та ступню. У правій нозі вирвало частину великогомілкової кістки разом з сухожиллям. Військові хірурги провели йому пересадку м’язових тканин:
— Ступню не відчував взагалі, сьогодні ж, дякувати Богу, я ходжу.
За рішенням медико-соціальної експертної комісії офіцер отримав ІІ групу інвалідності. Олександр був змушений полишити службу в бойовій бригаді та переведений до ТЦК.
Захисник розповідає, що після нашої перемоги радітиме, як і всі українці. Але найбільше хоче, щоб наші захисники та захисниці, які боронять Україну в районах ведення бойових дій, повернулись додому живі та здорові. І щоб після перемоги до ветеранів війни було гідне ставлення та всебічна підтримка і допомога.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь