60-річний воїн-лісівник із Шепетівщини працює «на нулі» в складних умовах
Подільський лісовий офіс розповідає історію воїна-лісівника із Хмельниччини, якому сьогодні, 25 серпня, виповнюється 60 років. Петро Поліщук — кранівник філії «Славутське лісове господарство» ДП «Ліси України», що на Шепетівщині. Цій роботі він віддав понад 20 років свого життя.
— Мені подобалося працювати вантажником на крані: погрузка деревини, завантаження вагонів. Добре було робити, якби тільки не війна.
У березні 2022 року Петро Петрович був мобілізований. Він став старшим сапером-гранатометником 53-тьої окремої механізованої бригади. Захищати кордони довелося у найгарячіших точках. Дев’ять місяців боронили державу у Бахмуті. Далі на Вугледарському та Авдіївському напрямках.
— Складно. Особливо в Бахмуті. Відступали. Техніки не було. Обстрілювали страшно. Просто виходили групами по 10–15 людей. Оскільки я був кулеметником, доводилося прикривати своїх. Інколи залишався сам. Кому тут може бути не страшно? Жити ж усі хочуть!
Рота, у якій служить воїн-лісівник, займається замінуванням та розмінуванням позицій. Працюють на «нулі» в складних умовах. Потрібно бути уважним і все точно знати, від цього залежить життя бійців:
— Коли дивишся на все те, що вони тут наробили, бере жах. Вони ж все просто розвалили. Що вони зробили з містами, з людьми, дітьми. Тут не жаліли нікого. Думаєш, як прийдуть до нас, то що буде? У мене ж і самого внучка. На війні для кожного знайдеться робота: і для молодшого, і для старшого, — каже пан Петро.
Молодшим побратимам легше фізично, а старші мають досвід і можуть багато чого підказати:
— Тут доводиться бути батьком, братом, другом. Часто підходять молоді хлопці, є й такі, що навіть мін ще бояться. Усім все розповідаю, навчаю. Треба, щоб когось слухали, комусь довіряли. До кожного потрібно підійти, поспілкуватися, іноді розрадити. Якщо є порозуміння, то це допомагає проходити випробування.
На свій 60-річний ювілей, зізнається пан Петро, загадуватиме лише одне бажання: щоб закінчилась війна, настала Перемога, вдалося повернутися додому і жити спокійно. На нього чекають дружина, донька, онучка. Чоловік дочки також на передовій.
«Дякуємо нашим захисникам за мужність, відвагу і силу. Дякуємо, що захищаєте рідний дім. Петру Поліщуку ми ж бажаємо якнайшвидшої Перемоги, мирного неба і здоров’я. Нехай всі потаємні бажання здійсняться якомога скоріше», — висловили слова побажань у Подільському лісовому офісі.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь