Чи насправді архітектора репресували через схожість приміщення Шепетівської РДА з тризубом

Чи насправді архітектора репресували через схожість приміщення Шепетівської РДА з тризубом

Сьогодні мешканці Шепетівки, як і більшість громадян нашої незалежної держави, мають можливість подорожувати до багатьох країн світу. Кожен повертається з-за кордону з різними враженнями. Розповідають про тамтешні звичаї, про людей, природу, культуру, споруди (архітектуру) тощо. Проте, звісно, більшість погодиться з думкою, що і наша Шепетівка має своє власне обличчя.

Пропоную зробити, так званий, «стоп-кадр» на нашій архітектурі, бо у щоденній метушні ми іноді не помічаємо навколо себе нічого: ні людей, ні речей. Для себе кажемо: «Немає часу», чи інше: «Мені не до цього». Так, саме на архітектурі Шепетівки, бо наше місто — особливе, має свій характер і, звичайно, своє архітектурне обличчя.

Така звичайна і, нібито, непримітна, і водночас напрочуд важлива в історії міста будівля Шепетівської районної ради та районної державної адміністрації, якій всього через неповних 7 років виповниться століття.

Чи насправді архітектора репресували через схожість приміщення Шепетівської РДА з тризубом

На фото вулиця Героїв Небесної сотні (колишня Карла Маркса), 1945 рік

Стіни цього будинку (Шепетівського Окружного виконавчого комітету робітничих, селянських і червоногвардійських депутатів) бачили чиновників першого радянського періоду, які віддавали накази про виселення людей, про розкуркулення, про засудження шепетівчан до розстрілів, про спорудження промислових об’єктів, відкриття лікарень, установ і організацій. Дане приміщення пережило також Другу світову війну, таких самих, тільки вже німецьких чиновників, які розмістили тут структури Шепетівського гебітскомісаріату, чиновників другого радянського періоду, які віддавали накази з відбудови розгромлених підприємств, будівництва нових доріг, будинків, мостів, музею М. Островського, масові мітинги шепетівчан щодо закриття Хмельницької АЕС, чиновників незалежної української держави, які вороже ставились до української національної символіки, українських патріотів, які встановили вночі над цим приміщенням національний стяг, велелюдні зібрання людей під час перших виборів народних депутатів Верховної Ради України, розпач місцевих членів компартії, яким тишком-нишком роздавали їх партійні документи на збереження до кращих часів, «прихватизаційні» афери колишніх компартійних керівників, блокування шепетівчанами цього приміщення під час Помаранчевої революції та Революції Гідності тощо.

Саме про це приміщення, про історію його будівництва я хочу сьогодні розповісти, користуючись архівними документами.

Із наданням Шепетівці статусу міста у червні 1923 року та перенесенням сюди повітових установ та організацій з міста Ізяслав, дуже гостро постала проблема нестачі приміщень для їх розміщення. Саме тоді Шепетівським Окружним виконавчим комітетом (далі: ОВК) і було прийнято рішення про будівництво в Шепетівці нового адміністративного приміщення для розміщення органів державного управління. Проєкт цього приміщення на замовлення ОВК розроблявся протягом 1924–1925 рр. інженером-проєктантом Шепетівського Окружного Державного будівельного тресту (далі: Трест) А. Котеленцем, а креслення до нього виконав технік-кресляр А. Бигоцький.

Проєкт сягнув понад чверть мільйона рублів

Станом на початок 1925 року Шепетівським Окружним Державним будівельним трестом на основі цього проєкту було розроблено кошторис на загальну суму у розмірі 421 000 рублів. Відповідно до нього розпочали виділяти перші кошти, проте, поки що лише з місцевого бюджету. Так, у 1925/26 рр. ОВК зміг виділити всього 60 000 рублів, що було явно недостатньо. Державний бюджет УСРР з 1925 по 1927 рр. виділив 200 000 рублів, але і цього було замало.

17 квітня 1926 року між Шепетівським окружним виконавчим комітетом (заступник голови Хома Іванович Ананченко) та Шепетівським Окружним Державним будівельним трестом (управляючий Петро Васильович Чучман) було підписано договір про те, що вказаний Трест за кошти виконкому згідно з проєктом та розробленого кошторису до 01 серпня 1927 року мав побудувати нове приміщення ОВК та виконати весь об’єм робіт всього за 370 000 рублів. У цей термін робітники Тресту мали побудувати фундамент, вимурувати стіни, встановити усі балки та міжповерхові перекриття. Внутрішня та зовнішня штукатурка мала бути зроблена до 1 листопада 1926 року. До першої черги будівництва, згідно з документами, не включили приміщення зали засідань, яке ОВК мав право розпочати фінансувати пізніше, але не далі, як до 10 травня 1926 року.

Чи насправді архітектора репресували через схожість приміщення Шепетівської РДА з тризубом

План-схема фундаменту. З фондів Хмельницького обласного державного архіву

Будівельні роботи з підготовки земельної ділянки для спорудження фундаменту під приміщення Шепетівського Окружного виконавчого комітету робітничих, селянських і червоногвардійських депутатів по вулиці Карла Маркса (зараз вулиця Героїв Небесної Сотні) розпочалися фактично вже в травні 1926 року з облаштування водовідведення та відкачування води. Ще в кінці травня — на початку літа 1926 року було розпочато роботи з копання котловану, проте роботи швидко призупинили, бо на цьому місці підступили ґрунтові води. Потрібно було продумати та провести додаткові роботи з водовідведення з будівельного майданчика.

Землекопи працювали за копійки

Згідно з фінансовою документацією від 27 квітня 1927 року, ці роботи тривали аж до 2 квітня 1927 року. Саме тоді було підписано акти виконання першої частини цих робіт. По вулиці К. Маркса на земельних ділянках, що прилягали до будівельного майданчика, було викопано осушувальні канави, проте, вода продовжувала підступати. І якщо до квітня 1927 року на цих роботах постійно працювало 40 робітників, то до середини травня тут вже було встановлено спеціальний насос з відкачування води і їх залишилося всього 10. Єдиний у цій справі зарплатний табель за № 134 зберіг імена робітників. Це були: Касаревич Микола, Спектор Туня, Соник Андрій, Кук Іван, Гончарук Олександр, Кирилевич Павло, Шулєр Ізраіль, Мельник Петро, Шейнберг Лев, Бондарчук Павло. Крім того, згідно з цим документом, стає зрозуміло, скільки заробляли люди за свою важку працю. Зокрема, за 15 днів травня 1927 року перераховані вище робітники-землекопи отримали: 9 чоловік по 3 рублі 30 копійок, а один — лише 85 копійок. Крім зазначених прізвищ, в документах ще згадуються представник технагляду Сучков, представник Тресту Ракович та представник колективу мулярів Щинкар.

Під час будівництва вивезли 1100 пудів глини

5 червня 1926 року комісія ОВК провела спеціальне обстеження земельної ділянки на предмет вивчення правильності проєктних розрахунків щодо майбутньої глибини котловану, ізоляційного шару ґрунту у підвальних приміщеннях, товщини фундаменту (закладання його бутом чи бетонними блоками), товщини стін від фундаменту та їх звуження та ваги плит бетонного перекриття.

Після цього було розпочато копання котловану по всьому периметру майбутнього приміщення ОВК глибиною 1,47 сажнів. Тут працювали вже 99 робітників-землекопів, 5 найдосвідченіших із них займалися плануванням ґрунту. Копати було дуже важко. Робітники використовували лопати, кирки, в окремих місцях застосовували навіть сокири. Весь котлован було вкрито настилами з дощок, по яких робітники всю глину (глей) виносили носилками нагору. Для вивезення викопаного глею було задіяно 17 підвід. Роботи просувалися швидко, проте, куди саме вивозити викопану глину, а за весь період її було викопано 1100 пудів, ніхто точно не знав. В робочому порядку, з метою економії часу прораб Ракович дав вказівку їздовим закидати нею канави навколо будівельного майданчика. Проти цього виступив заступник завідувача Окрмісцьгоспу Чорній. Він, зокрема, аргументував свою думку тим, що ці канави призначені для постійного водовідведення від будівельного майданчика і що цього робити не можна. Окружний виконавчий комітет зажадав від Раковича пояснень, і той у своєму поясненні, погоджуючись з думкою Чорнія, запропонував інші канави, але вже на території нового базару (територія сучасного центрального ринку), які теж були призначені для водовідведення, проте, вже на той час не виконували своєї функції, бо були частково засипані сміттям та поросли деревами. Як аргумент він написав також, що будівництво площі нового базару вимагатиме вирівнювання території та її замощення. Окрім цього, прораб писав також і про те, що вказане місце знаходиться неподалік будівництва і вивіз глею туди був би ще до всього економічно доцільним. Окружний виконком дає на це згоду, і роботи з вивезення глею продовжуються.

На дно викопаного котловану було залито майже 25 пудів вапняного розчину. Вже після цього на будівельний майданчик було завезено 300 балок, толь, войлок, смолу та цеглу (б/в). Роботи розпочалися з того, що зі старої цегли на основі вапняного розчину було складено стовпчики по 0,25 п.с. (по проєкту 0,20). По висоті вони сягали рівня фундаменту. На ці стовпчики вкладали балки. Балки назовні вкривалися войлоком, всередину — толлю, а торці оброблялися смолою. Для з’єднання балок між собою було використано 2000 металевих пластин. Усі акти виконаних робіт підписувалися прорабом Раковичем, інспектором з технічного нагляду Д. Зеленецьким, старшим артілі теслярів Базилюком та представником від робітників Шестобаєвим, або, як правило, кимось із десятників.

Зразу після завершення спорудження фундаменту ОВК до роботи приступила велика група мулярів. До 1 жовтня 1926 року ними було змуровано частину стін першого поверху і на це було використано близько 70 000 цеглин. Товщина зовнішніх стін становила 3,5 цеглини, внутрішні — мурували по 2 та 2,5 цеглини. Цементний розчин робили у відношенні 1:3.

В серпні 1926 року Вищою Технічною радою було внесено ряд змін до проєкту будівництва. Відповідно до цього рішення було збільшено об’єм залу засідань та внесено зміни до систем водопостачання та каналізації.

Зміни призвели до подорожчання проєкту

В кінці листопада ОВК виділив на будівельні роботи додатково 20 000 рублів, а уряд УССР —100 000 рублів. В свою чергу збереглася доповідна записка від 2 грудня 1926 року заступника завідувача Окрмісцьгоспу, в якій він попереджає, що в разі, якщо ці кошти буде використано повністю, то і їх не вистачить.

На вже виділені ОВК та урядом кошти Трест закуповував будівельні матеріали. До 01 жовтня 1926 року на будівництво приміщення було заготовлено: 7 000 пудів цементу, 5 000 пудів вапна, 20 куб. сажнів піску, 20 куб. сажнів каменю, 700 000 штук цегли.

Відділ місцевого господарства Шепетівського ОВК звернувся до столиці УСРР у м. Харків до Всеукраїнської контори Центрального банку комунального господарства та житлового будівництва СРСР з проханням виділити на будівництво адмінприміщення позику в розмірі 125 000 рублів. Щоб якось підігнати проєкт під вказану суму коштів, 28 лютого 1927 року відділ місцевого господарства Шепетівського ОВК звернувся до Президії ОВК з пропозицією надати доручення архітектору внести зміни до проєкту з метою його здешевлення. Чиновники запропонували перед залою засідань запроєктувати аванзалу, зменшити глибину закладок фундаменту, переробити фасад та зробити всі вікна однотипними.

Чи насправді архітектора репресували через схожість приміщення Шепетівської РДА з тризубом

Вікно та фрагмент фасадної стіни. З фондів Хмельницького обласного державного архіву

Опрацювати ці пропозиції до 9 березня цього ж року було доручено інженеру Альберту. Які саме зауваження на звернення чиновників зробив досвідчений інженер і в якому тоні проводилось їх обговорення, які аргументи він навів, наразі невідомо. Окружний виконавчий комітет змушений був повторно звернутися до того ж Центрального банку комунального господарства та житлового будівництва вже за позикою у розмірі 275 000 рублів. Загальна сума коштів після отримання позики склала 535 000 рублів.

8 липня 1927 року до Окрмісцьгоспу було направлено лист від секретаріату президії Окружного виконавчого комітенту за підписом т.в.о. секретаря Білика з проханням призначити техніка для огляду місця під будівництво біля нового приміщення ОВК гаража та приміщення для зберігання бензину. Відповідно у цьому листі вказувалось, що даний технік має скласти також і кошторис на ці роботи. В свою чергу завідувач Окрмісцьгоспу Штихно направляє до ОВК на затвердження, підготовлені інженером Вернардом проєкти деталей кріплення косоура, шпренгеля перегородок (під залом судових засідань), ескізи вікон з першого по четвертий поверхи та 2 ескізи переплетів на вікна та на перила сходів.

Будівельні роботи зі спорудження фундаменту, стін, даху, штукатурки, побілки та інші внутрішні роботи продовжувались цілодобово.

Вже у вересні 1927 року виникло кілька нових проблем. Керівництво Тресту після додаткових обрахунків дійшло висновків, що коштів на облаштування опалення, водогону, укладання паркету, електроосвітлення, встановлення дверей, телефонів, облаштування прибудинкової території, будівництво тротуару, вбиральні, дерев’яної шопи для зберігання дров, приміщення для зберігання бензину, які виділив на будівництво ОВК не вистачить. Для завершення будівництва Трест додатково просив виділити йому ще 90 000 рублів. Загальна сума вартості будівництва збільшилась до 625 000 рублів.

У другій половині вересня Трест звертається з вимогою до субпідрядної організації Київської філії АТ «Тепло і Сила», яка запізнювалась із виконанням своїх договірних зобов’язань і вказує на те, що через це Трест не має можливості закрити збудоване приміщення від зовнішнього середовища, а це в свою чергу зупиняє всі внутрішні роботи від штукатурки стін до облаштування систем опалення.

25 листопада 1927 року о 3 год 35 хвилин в коридорі другого поверху приміщення ОВК виникла пожежа, яку самі ж робітники загасили ще до приїзду пожежників. Пожежа сталася внаслідок необережної поведінки робітників, які укладали паркет і проводили нагрівання парафіну відкритим вогнем поруч зі складованим парафіном та іншими будівельними матеріалами.

Приймали роботи у переддень нового року

Ще на початку грудня в середині приміщення проводяться роботи зі встановлення внутрішніх дверей. Цей вид робіт було завершено до 15.12.1927 року. До цієї дати було завершено також внутрішню штукатурку стін зали засідань ради, зали суду та ще одного кабінету. Паралельно проводились роботи з обладнання приміщень електропроводкою та підведенням до будинку високовольтної лінії. Вже 20 грудня було завершено бетонні роботи на першому поверсі, закінчили ставити внутрішні двері, склити їх та внутрішні перегородки. Закінчувалися роботи із покриттям оліфою дерев’яних поверхонь на другому та третьому поверхах. 25 грудня закінчили укладку паркету та плитки на першому поверсі та у вестибюлях, а також встановлення перил на бокових східцях.

Чи насправді архітектора репресували через схожість приміщення Шепетівської РДА з тризубом

Фрагмент перил. З фондів Хмельницького обласного державного архіву

24 грудня 1927 року Шепетівський Окружний Державний будівельний трест звернувся до Шепетівського ОВК про призначення на 31 грудня 1927 року комісії з приймання передачі збудованого приміщення. Президія ОВК на це звернення створила відповідну комісію. До складу комісії включили:

  • від установ та організацій: окрплан, окрмісцгосп, ОМВІТ, РСІ, окрфінвідділ, ОРПС, окружної філії та спілки РТС, окрспілки філії Спілки будівельників та адміністративного відділу;
  • в якості експертів: технічного інспектора Інспектури праці інженера-технолога Нікольського, інженера-будівельника Шепетівської цукроварні, механіка Шепетівської цукроварні, окрпожежного інспектора, представника Окрдержстраху, санінспектора Інспектури праці, окрсанлікаря Куліковського, дільничого військового інженера Рушакова, інженера Славутського прикордонного загону.

31 грудня 1927 грудня було підписано акт прийому приміщення Шепетівським Окружним виконавчим комітетом і з січня 1928 року приміщення вже діяло як адміністративний центр однойменного округу, центр міста та Шепетівського району.

Непідтверджені документально факти з історії будівлі

Колони центрального входу для нового (на той час) адміністративного приміщення було привезено зі зруйнованого більшовиками панського маєтку у с. Судилків.

Архітектора Шепетівського Окружного Державного будівельного тресту через схожість приміщення (з висоти пташиного польоту) з українським гербом-тризубом у 30-ті роки минулого століття було репресовано.

Чи насправді архітектора репресували через схожість приміщення Шепетівської РДА з тризубом

План-схема даху приміщення. З фондів Хмельницького обласного державного архіву

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


1 коментар до статті «Чи насправді архітектора репресували через схожість приміщення Шепетівської РДА з тризубом»

  1. В коментує:

    Дивні висновки у пана Михайла. А хіба в радянській документації 1920-х років з Держархіву Хмельницької області взагалі могло б щось бути про схожість приміщення з тризубом чи репресії щодо архітектора? Такі документи до звичайних держархівів не передавали. А передавали у архіви НКВС-НКДБ-МВС-МДБ-КДБ. Там і треба шукати. Проте це трохи не та історія. Бо цей будинок – типова радянська “коробка”, яка не заслуговує взагалі тієї уваги, яку їй приділяють. “Нагадує тризуб” – теж вигадка. Пошукали б краще “маєток” Потоцьких у Шепетівці або щось цікавіше.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



У громаді на Шепетівщині спростували чергову «типову» брехню
На Хмельниччині пенітенціарна установа має власну 200-річну історію
Особливості зведення легких будівель на схилах
Тренди у сучасному будівництві: житлові комплекси нового покоління
Будівництво великих промислових споруд
Особливості використання фарб для бетонних конструкцій: захист, декор та відновлення

Читайте у цій рубриці



На Хмельниччині пенітенціарна установа має власну 200-річну історію
Історія орденів і медалей в Україні: від княжих часів до незалежності
Нацисти 80 років тому спалили село на Шепетівщині
У цей день народилася одна з перших українок, що стала Праведницею народів світу
У селищі на Хмельниччині телефон з’явився раніше, ніж у російського імператора
На Хмельниччині досліджують колишній маєток відомого містика, алхіміка та ілюміната
FacebookTelegramViberWhatsAppX