Загиблого на війні солдата зі Славутчини ідентифікували завдяки маленькій чорній капсулі з записочкою
Напередодні пам’ятних днів 8 та 9 травня, у Славутському історичному музеї відбувся захід задля вшанування пам’яті безвісти зниклого солдата Другої світової війни Левунця Василя Андрійовича, уродженця с. Іванівка Славутського району, який загинув у запеклих боях у жовтні 1941 року.
Серед присутніх — родичі загиблого солдата, секретар Славутської міської ради Світлана Федорчук, головний спеціаліст з питань культури відділу гуманітарних питань Улашанівської сільської ради Оксана Кравченко, староста Іванівського старостинського округу Борис Хавронюк, освітяни, представники громадськості.
Подякувала науково-пошуковому товариству, завдяки якому ціла родина за багато десятків років нарешті знайшла свого загиблого родича, розірвали коло невизначеності його долі секретар Славутської міської ради Світлана Федорчук.
«Сьогодні ми можемо гідно вшанувати пам’ять солдата, який віддав своє життя, захищаючи нашу рідну землю», — зазначила Світлана Йосипівна.
Борис Хавронюк, староста Іванівського старостинського округу, привітав усіх присутніх із прийдешніми святами та також висловив слова вдячності пошуковцям, які знайшли їхнього односельчанина та додав, що із 150 чоловік із с. Іванівка, які брали участь у війні, близько 40 — у списках зниклих безвісти під час боїв.
Як розповіла присутнім т. в. о. директора КЗ «Славутський історичний музей» Тетяна Жоган, останки зниклого безвісти солдата були знайдені та ідентифіковані за допомогою вцілілого медальйона.
Так, напередодні Дня визволення України від нацистських загарбників до музею зателефонував керівник Токмацького військово-історичного пошукового товариства «Вотан» Ріфат Гейченко та повідомив: знайдено останки Левунця Василя Андрійовича, уродженця с. Янушівка (нині Іванівка) Славутського району.
Із таким випадком працівники музею зустрілися вперше.
Ім’я солдата із небуття допомогла вирвати маленька чорна капсула з записочкою, які мусили в свій час носити з собою солдати Радянської Армії для посмертної ідентифікації. Капсула була знайдена з останками солдата, недалеко від села Велика Білозерка Запорізької області. Там, під селом, у далекому 1941 році точилися тяжкі затяжні бої.
Капсула із запискою
У той день було знайдено останки декількох солдатів, та медальйон виявлено було лиш один. Верхня частина паперової вкладки мала вигляд брудної марлі, тому у хлопців з пошукових загонів «Вертикаль» та «Рубіж», які передавали його на дослідження, надії на ідентифікацію майже не було.
Зі слів Ріфата Гейченка, керівника «Вотану», сталося неймовірне, радощам та здивуванню досвідченого пошуківця не було меж — рукописний текст нанесений простим олівцем і видимий. Російською:
«Левунец Василий Андреевич, мл. сержант. Уроженец Каменец-Подольская область, район Славутский, село Яношовка».
Адреса сім’ї та сама. І вказано ім’я жінки: Левунец Тодоська К…
«Хтось у нього в родині дуже віруючий, молився сильно за нього…» — навіть припустив голова загону «Рубіж» Олександр Маковій.
Відразу звістка про важливу знахідку досягла рідного села та рідних Левунця Василя Андрійовича. Завдяки Улашанівському сільському голові Миколі Гизимчуку та з допомогою сільського старости Іванівки Бориса Хавронюка швидко вдалося розшукати родичів солдата. Цікаво, що саме по імені дружини Тодосі вдалося вирахувати потрібного Левунця, бо, як відомо, в Іванівці це прізвище надто поширене.
Василь та Тодосія Левунці
Як розповіла онука Людмила Василівна Марчук, яка проживає в с. Іванівка, продовжили рід Левунця Василя Андрійовича троє його дітей: доньки Марія (1937 р.н.) та Ганна (1939 р.н.) та син Микола (1941 р.н.), якого Василь і не бачив, бо був вже на фронті.
Бабуня Тодося постійно згадувала свого доброго Василя та чекала… Заміж так і не виходила, все життя своє присвятила дітям. Марія та Ганна прожили все своє життя в Іванівці, працювали в колгоспі, зростили по двоє дітей: у Марії — два сини, у Ганни — дві доньки. Син Микола проживав у Новотроїцьку Херсонської області. Його доньки проживають на Херсонщині.
Родичі Василя Левунця передали речі у фонди Славутського історичного музею, зокрема, і медальйон, які займуть гідне місце в експозиції закладу.
Правнучка Аня Козел поклала квіти до Пантеону Слави — символічно була залишена земля з місця загибелі воїна.
Важливо відзначити, що саме сьогодні, за тисячу кілометрів у Михайлівці, що у Запорізькій області, відбувається вагома подія — перепоховання останків 96-ти солдатів.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь