За 70 років Шепетівський завод безалкогольних напоїв зазнав і розквіту, і банкрутство

Шепетівський завод безалкогольних напоїв своєю продукцією славився далеко за межами Хмельницької області. Нині, проходячи повз руїни колишнього заводу, люди старшого покоління з ностальгією згадують продукцію, якою з задоволенням ласували декілька десятиріч. Особливо у спекотні дні дуже були доречні бочки зі смачним прохолодним квасом, які розвозились по всьому місту. А молоді люди взагалі мало хто здогадується, що це залишки потужного підприємства.

Старожили розповідали, що у 60-х роках Семен Будьонний, будучи кандидатом у депутати ВР СРСР по Шепетівському виборчому окрузі, приїздив до Шепетівки. Йому дуже сподобалась «Шепетівська» мінеральна вода та безалкогольний напій «Крем-сода». Казав, що в Москві такі смачні напої шукати — марна справа. І спеціально для нього мінеральну воду вагонами доправляли до Москви. В наші часи можна отримати доставку в Києві не менш якісної мінеральної води Хвиля Здоров’я.

Але, на превеликий жаль, не тільки не зберегли підприємство, а й його історію. Жодного документа чи світлини — ні в міському архіві, ні в фондах музею (як і не було такого підприємства). Потрапили на очі лише декілька скупих заміток, передрукованих Володимиром Ковальчуком в газеті «Шепетівський вісник», з газет «Шлях Жовтня» до 1944 року. Так, у номері газети від 30 січня 1937 року повідомлялось про завершення реконструкції Шепетівського заводу мінеральних вод та встановлення обладнання для очищення води від бактеріологічних домішок. В цьому ж номері дізнаємось, що за сезон 1937 року заплановано випустити 600 тисяч пляшок мінеральної води. А у випуску газети від 21 квітня 1937 року Шепетівський завод безалкогольних напоїв Проскурівської заводоуправи Вінницького обласного продовольчого тресту пропонував городянам придбати на замовлення до першотравневих свят пиво, ситро натуральне з журавлини та вишневе, крюшон на вині.

В Шепетівському трудовому архіві зберігаються книги наказів заводу, починаючи з 1944 року. І ретельно їх «перелопативши», ось що вдалося мені «відкопати».

Перший наказ від 10 червня 1944 року про призначення Трухон Ганни Павлівни директором Шепетівського міськхарчокомбінату на основі постанови Шепетівської міськради. У цей час працюють такі цехи: кондитерський, безалкогольний (морс, ситро), ковбасний, засолювальний, цех з виготовлення оцту.

Згідно з наказом Камянець-Подільського облхарчопрому від 2 серпня 1945 року директором Шепетівського міськхарчокомбінату призначено Грицевського Соломона Самойловича. У 1945 році розпочинається будівництво нових приміщень заводу. 28 жовтня 1946 року було здійснено прийом будівельних робіт. 20 листопада 1946 року відкрито чайну.

У березні 1947 року, згідно з наказом облхарчопрому, в підпорядкування Шепетівському міськхарчокомбінату передано Полонський райхарчокомбінат.

У лютому 1948 року вводиться в експлуатацію цукерковий цех. 25 травня 1948 року закрито цехи: ковбасний, кондитерський та з виготовлення оцту.

Декілька разів завод змінює назву: з 1 вересня 1948 року — Шепетівський завод «Мінфруктвод»; з 5 січня 1951 року — Шепетівський завод безалкогольних напоїв; з 14 червня 1952 року — Шепетівський рай харчокомбінат.

1 серпня 1953 року відкрито цех квасоваріння. 15 жовтня 1953 року вводиться в експлуатацію цех з виготовлення вина. У серпні 1954 року почали засолювати огірки в бочки.

6 лютого 1957 року до райхарчокомбінату приєднано Судилківський та Траулинський млини з свинофермами.

У липні 1958 року Судилківський млин зупиняється на ремонт. У 1959 році будуються Грицівський млин та новий цех розливу мінеральних вод.

На основі постанови Хмельницького облвиконкому від 28 лютого 1961 року ковбасний та цукерковий цехи, які підпорядковувалися Шепетівському комбінату побутового обслуговування, передані Шепетівському райхарчокомбінату.

Влітку 1961 року будується свинарник при Траулинському млині.

З 8 травня 1963 року назва змінюється на Шепетівський харчокомбінат і підпорядковується він Хмельницькому облхарчопрому.

6 червня 1964 року були закритті й ліквідовані ковбасний та цукерковий цехи. Та з 1 вересня цього ж року розпочинає роботу соковий цех. А 22 жовтня відкривається цех розливу сидру.

31 жовтня 1964 року було знищено 8640 пляшок мінеральної води згідно з рішенням Хмельницької обласної санстанції через бактеріологічне забруднення. Комбінат постійно бореться за якість продукції, зниження собівартості, перевиконання плану. Неодноразово є кращим підприємством області. За впровадження раціоналізаторських пропозицій, за перевиконання плану працівників комбінату заохочують грошовими винагородами. Напередодні святкових днів, щоб забезпечити потреби міста в безалкогольних напоях, колектив працює понаднормово. В літній період цех по розливу мінеральної води «Шепетівська» переводиться на роботу у дві зміни.

У 1966 році провели реконструкцію Траулинського млина, запускається комбікормовий цех.

У лютому 1967 року за рішенням Хмельницького облуправління харчової промисловості Грицівські цехи, безалкогольний і консервний, та Грицівський млин переходять з Полонського харчокомбінату в підпорядкування Шепетівському харчокомбінату.

Консервний, соковий, сидровий цехи та цех квасоваріння працюють сезонно. Сезонно набирають на роботу і працівників по заготівлі овочів та фруктів.

Понад 24 роки колектив успішно очолював директор Грицевський Соломон Самойлович, який 1 листопада 1969 року йде на пенсію. Директором призначають Закалату Ростислава Калениковича.

У травні 1970 року Шепетівський харчокомбінат знову перейменовують — Шепетівський завод безалкогольних напоїв.

22 січня 1971 року автоматична лінія цеху розливу мінеральної води зупиняється на ремонт. Працівники на 15 днів йдуть у відпустку.

Щороку у квітні, Грицівський консервний цех виготовляв «Сік березовий купажований» . На сезон переробки березового соку, який тривав біля двох тижнів, набирали працівників.

5 липня 1972 року, у новозбудованому приміщенні, було введено в дію нову автоматичну лінію розливу безалкогольних напоїв продуктивністю 3000 пляшок за годину.

5 вересня 1972 року введено в експлуатацію Грицівський соковий цех.

1 грудня 1972 року на підставі висновку Одеського науково-дослідного інституту було закрито цех розливу мінеральної води.

20 червня 1973 року введено в експлуатацію нову лінію освітлення та пастеризації соків у Грицівському консервному цеху.

У червні розпочинався сезон заготівлі ягід, овочів та фруктів. Їх купували, як у підприємств (колгоспи, радгоспи, лісгоспи, заготконтори) так і у населення. Та з метою заохочення населення, їм платили вдвічі дорожче, ніж підприємствам.

У 1973 році було заготовлено: яблук — 628 т, полуниць — 1,8 т, чорниць — 3,5 т, смородини — 2,3 т. Перероблено на сік близько 600 тонн яблук, 14 т — чорниць, 21,7 т — полуниць, 1 т — смородини.

У листопаді 1974 року розпочато реконструкцію цеху розливу мінеральної води під цех первинного виноробства.

У 1975 році у Шепетівці будують новий соковий цех. 1 серпня його було введено в експлуатацію, та в цей же день ліквідовується винний цех. Сік перевозять на Славутський пивзавод.

З метою збільшення виробничих потужностей по виноробству 5 листопада 1975 року було введено в експлуатацію нову лінію з виробництва, бродіння та спиртування виноматеріалів. У листопаді цього ж року Судилківський млин переходить на безтарний відпуск борошна.

За сезон 1975 року було заготовлено понад 1500 тон фруктів та овочів.

У липні 1976 року до Шепетівського заводу безалкогольних напоїв приєднуються Полонський цех безалкогольних напоїв та Гамарнянський млин, які раніше підпорядковувались Полонському комбінату хлібопродуктів. Та вже в грудні 1976 року згідно з наказом Хмельницького облхарчопрому Гамарнянський та Судилківський млини передаються в підпорядкування Полонському комбінату хлібопродуктів. А Полонський цех безалкогольних напоїв в березні 1977 року було закрито.

У січні 1977 року скорочено працівників Траулинського млина.

Восени 1978 року було заготовлено 58,6 тон капусти, 15,2 т — моркви та 12,6 т — цибулі. Овочі закладають на зимівлю. Консервний цех переходить із сезонної роботи на постійну та розширює асортимент. Розпочато випуск нової продукції: «Укріп консервований», «Закуска любительська», «Сироп яблучний», «Томати консервовані з зеленню», «Томати натуральні цілі», «Сік яблучний з цукром», «Сік томатний». Безалкогольний цех розпочинає випуск нових напоїв: «Байкал», «Дніпро», «Освіжаючий».

У січні 1980 року було відкрито новозбудовану їдальню. Гарячі обіди, під замовлення працівників, привозили з їдальні воєнторгу.

20 березня 1981 року згідно з наказом Хмельницького ОХП було звільнено з посади директора Закалату Ростислава Калениковича. З 11 травня колектив очолює новий директор — Шварц Наум Йосипович.

У 1984 році було освоєно та впроваджено у виробництво нові види продукції: «Малиновий екстракт» та безалкогольний напій з сахарином «Апельсин» для діабетиків. Працівників, які брали участь у розробці та впровадженні в виробництво нової продукції Хмельницький облхарчопром преміював грошовими винагородами.

Влітку 1984 року норма випуску безалкогольних напоїв за зміну становила 28 тисяч пляшок.

26 серпня 1985 року директор заводу Наум Йосипович Шварц йде на пенсію по інвалідності. На посаду директора призначають інженер-технолога Пономарьову Риму Олександрівну.

У 80-х роках випускали квас «Московський» в пляшках, безалкогольний напій «Полуниця», гриби мариновані, консервували черешні.

13 червня 1986 року Грицівський консервний цех переходить на шестиденний робочий тиждень у зв’язку з початком сезону переробки полуниць.

3 червня 1987 року вводиться в експлуатацію карамельний цех.

У наказі від 28 серпня 1988 року приведено нові норми виробітку за зміну та розцінки на виготовлену продукцію.

У вересні 1988 року в Грицівському консервному цеху було встановлено нову лінію розливу соків. У лютому 1989 року розпочато випуск продукції — «Цибуля маринована». 7 червня 1989 року Шепетівському заводу безалкогольних напоїв було передано матеріальні цінності кооперативу «Лакомка».

У 1989 році було розроблено та впроваджено у виробництво нові види продукції консервного цеху. Розпочали виготовлення овочевого маринаду «Рубін» та розширили асортимент березового соку, доповнюючи сік різними настоями: шипшини, липи, м’яти, звіробою, полину, ромашки, сухофруктів. Працівників, які брали участь в розробці та впровадженні в виробництво нової продукції преміювали грошовими винагородами.

На початку 90-х років значно зростає асортимент. Якщо в 1988 році випускали лише 38 найменувань продукції, то з 1 липня 1991 року — це вже 74 найменування, а з 1 жовтня цього ж року — 77, з 2 січня 1992 року — 78, з 1 квітня 1992 року — 80.

У березні 1993 року було премійовано працівників, які брали участь в розробці та впровадженні в виробництво нової продукції: коктейль алкогольний «Яблучко», вино плодово-ягідне «Яблучне», настойка солодка «Горіхова», борошно для млинців, мед штучний «Медок», салат «Білоцерківський», салат «Львівський».

З 31 грудня 1992 року, після підписання договору купівлі-продажу, завод переходить у колективну власність. Починаючи з січня 1993 року, у зв’язку з тимчасовими перервами в постачанні сировини та палива, працівників періодично відправляють у відпустки за власний рахунок. В 1994 році виплачуються дивіденди та одноразові матеріальні допомоги через подорожчання продуктів харчування. 8 лютого 1995 року зупиняється на ремонт цех безалкогольних напоїв. У зв’язку із зменшенням виробництва та збуту продукції з 2 жовтня 1995 року завод переходить на 4-х денний робочий тиждень, а з 1 лютого 1996 року — на дводенний (понеділок та четвер).

22 лютого 1996 року рішенням загальних зборів акціонерів директором заводу було обрано Бубнова Володимира Івановича.

У вересні 1999 року Грицівський консервний цех стає самостійним господарством — Грицівський завод продтоварів.

Серпень 2000 року — вводиться в експлуатацію цех по виготовленню яблучного пюре.

У 2001 році розпочали виготовлення яблучного оцту, який розливали в поліетиленові пляшки ємністю 0,5 л, 1 л, 1,5 л.

Рішенням зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Європа» (протокол від 11.05.2004 р.) колективне підприємство «Шепетівський завод безалкогольних напоїв» було реорганізоване шляхом його приєднання до ТОВ «Європа».

У зв’язку з реорганізацією 30 червня 2004 року працівників заводу було звільнено за переводом у ТОВ ВКФ «Європа», а 1 липня було створено ліквідаційну комісію. З 2 лютого по 30 червня обов’язки директора виконував технічний керівник Пирожок В. М.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.05.2010 року ТОВ ВКФ «Європа» визнано банкрутом. Ось і все.

 

Післямова

Звертаємося до колишніх працівників заводу: якщо у ваших сімейних архівах є фото, документи або інші матеріали, які допоможуть більш ширше показати історію підприємства, то принесіть їх, будь ласка, до музею Миколи Островського.

Поділитися посиланням



11 коментарів до статті «За 70 років Шепетівський завод безалкогольних напоїв зазнав і розквіту, і банкрутство»

  1. Andrey Priymak коментує:

    Колосальна робота над історією,
    І великий рубець в історії краю, різні товЄвропи викупають підприємства, розворовують їх і звертають діяльність.

  2. Marina Tivikova коментує:

    Це був смак дитинсива!!!

  3. Віра Лихобаба коментує:

    Сумно,що наше місто так в усьому занепало!

  4. Svetlana Simagina коментує:

    Знищені майже всі підприємства в місті!

  5. IRUNA коментує:

    Наталії Кручук, журналістам газеті за статтю велика подяка!
    Щира і від душі…Молодці!
    Рахую, що треба згадати і донести історію інших підприємств міста, які успішно працювали,розвивались виробляли якісну продукцію, забезпечували роботою містян, формували бюджет міста і сприяли його розвитку, ….і які “канули в літа” в зв”язку з перебудовами, “прихватизаціями і демократизаціями”
    Згадаймо Комуніст, Лепсе, М”ясокомбінат, Металовиробів, Молокозавод, потужні підприємства райспоживспілки, будівельні СМУ ПЖС,ПМК 220,181, СМУ ОПС, систему общепиту,деревообробні підприємства, Автоколону№2, грузовий автопарк,(да і пасажирський теж,який власник скоріше тримає як вивіску для заробляння грошей) і багато інших…
    Бо нащадки повинні знати,як жило і розвивалось місто при “комуняках”, “застоях”, “перебудовах” і де і чому воно все поділося

  6. Були погані часи і в інших містах Хмельничини, але вони якось змогли зберегти своіі підприємства, навіть відкриваються нові(наприклад, Славута),чому у нашому місті так усе занедбалось?!

  7. Роман Назаров коментує:

    Нема хозяина….

  8. В коментує:

    Зверху стаття “прикрашена” фото етикетки мінеральної води без посилання на джерело, звідки фото взяте. Причому тінь у лівому куті етикетки мені дуже нагадує тінь від руки згаданого у статті В. Ковальчука, який уперше ту етикетку відшукав і перефотографував.
    У статті маса помилок. Ніхто вагонами тому Будьонному мінеральну воду в Москву не возив. Старожил М. Сіньков (колишній нач. фінуправління) згадував, що лише одного разу, 1961 року, на замовлення вусаня виготовили 40 пляшок “Крем-соди”.
    Стосовно “ску­пих за­мі­ток, пе­ред­ру­ко­ва­них Во­ло­ди­ми­ром Ко­валь­чу­ком в га­зе­ті “Ше­пе­тівсь­кий віс­ник” про завод у 1930-х. Мені здається, згаданий дослідник їх відшукав, переглянувши багато підшивок за багато довоєнних років, що само по собі є копіткою справою, а не на всьому готовенькому взяв їх і звідкись передрукував. До речі, дивує, що профільний багаторічний музейний дослідник радянських заводів Шепетівки так довго сам цього не зробив, ні у 1990-х, ні у 2000-х. Адже за часів незалежної України мав можливість відвідати будь-який архів України і дізнатися про завод у 1930-х роках що завгодно.

    • День за днем коментує:

      Дякуємо за зауваження. Додали джерела.

    • Тихончук Роман коментує:

      Оригінал даної етикетки та постанови знаходяться у мене, як і багато чого іншого по шепетівській воді

  9. В коментує:

    Дякую. Ще можете там в рекламі зверху виправити, бо Шепетівка була Вінницькою областю не до 1941 року, а до 1937 року.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці