Мешканець Ізяславщини 14-річним у період Другої світової війни був зв’язковим партизанського загону
Все далі в історію відходять жорстокі битви Другої світової війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Проте ніколи не будуть забуті імена тих, хто у тяжкий для нашої країни час здійснив неповторні подвиги, хто не пощадив надійнішого — власного життя, заради щастя нинішніх поколінь. Жодні страхіття і знущання не змогли зламати волелюбного духу українських партизанів, які не шкодували власного життя, робили все можливе для наближення довгоочікуваної перемоги.
Історія партизанського руху на Ізяславщині в період Другої світової війни — це одна із найяскравіших сторінок героїчної боротьби нашого народу. Внесок партизанських формувань в загальну перемогу людства над нацизмом просто неоціненний. Сторінки партизанської війни дають нам можливість зрозуміти таємницю духовної величі українського народу, який у грізний час із зброєю в руках піднявся на захист своєї землі. Тоді партизани здійснили ряд великих диверсій, заподіявши німецьким окупантам великої шкоди у силі й техніці; добували та передавали цінну розвідувальну інформацію про супротивника, тощо.
«У підпільно-партизанському русі, який діяв за часів німецько-радянської війни на теренах нашої громади, брали участь ще й зовсім юні хлопці та дівчата. Війна забрала у них отчий дім, батьківську турботу, безхмарне дитинство та юність, проте не бажання жити на вільній Богом даній землі. Так, щороку відходять у вічність свідки та безпосередні учасники тих подій, які можуть розповісти про ті трагічні події. Час безжальний. Тому цінними є спогади, фото, які зберігаються в музеях, родинах… Один із очевидців подвигу партизанів-підпільників Ізяславщини — Конончук Павло Никонорович — родом із села Сошне, наразі він проживає на Львівщині, вирішив поділитися маловідомими та цікавими фактами із свого життя у період Другої світової війни, про діяльність партизан на території Ізяславщини», — повідомила Ізяславська міська рада.
У липні 1941 року німці увійшли в м. Ізяслав і відтоді розпочалося страшне життя мешканців в окупації. Подальшу долю 14-річного Павла Никаноровича визначила війна — став зв’язковим партизанського загону. Зв’язок полягав у тому, щоб отримувати донесення від жителя с. Сошне Калитюка О. П. та жителя с. Мокрець Поліщука О. З., котрі добували розвіддані від своїх батьків. Така діяльність тривала до листопада 1943 року, з приближенням фронту до кордонів Хмельниччини окупаційна влада розбіглася, втекли поліцаї і добувати розвіддані не було у кого. Потім Калитюк О. П. та Поліщук О. З. перейшли в партизанський загін та брали участь у визволенні Ізяслава.
У січні 1944 року штабом партизанського з’єднання було вирішено надати допомогу з’єднання 60-ї армії генерала І. Д. Черняховського і штурмом визволити Ізяслав. Розпочалася масштабна підготовка до операції. У цей час у підготовці та штурмі міста Ізяслав брав участь юний Павло Конончук. 5 березня 1944 року м. Ізяслав було повністю звільнено від фашистських загарбників. Дорого обійшлася фашистам оборона Ізяслава, партизанами було знищено 1138 гітлерівців, 6 танків, 7 бронемашин, 25 автомашин. П’ять тисяч воїнів, партизанів і підпільників за визволення міста Ізяслав були нагороджені орденами і медалями. Та на жаль, зазнали втрати і партизани: 115 чоловік було вбито, 168 — поранено.
У квітні 1944 року партизанське з’єднання ім. Михайлова було розформоване. Усіх, хто досяг 50-річного віку, було відправлено додому, молодих — на фронт. А 15-річного Павла Конончука направлено на службу в пожежну частину м. Ізяслав.
За участь у Другій світовій війні Павло Никанорович був нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни І і ІІ ст.., «За мужність» ІІІ ст.., «Почесний ветеран України», почесним знаком «Партизан України», медаллю «Партизану Великої Вітчизняної війни» ІІ ст.. та ін.
Дорогою ціною дісталася українцям в той час перемога. Так, минають роки, змінюються люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття. Проте залишиться пам’ять про них, про їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю. І від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам’яті наступних поколінь, бо без пам’яті немає майбутнього.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь