Дві сестри з Шепетівки стали далекобійницями

Дві сестри, 35-річна Наталія Голік та 29-річна Анна Євтушок, цьогоріч стали далекобійниками. Вони їздять у парах зі своїми чоловіками. Сестри не лише гарні та творчі натури, але й дуже рішучі. Як приймали рішення, про будні далекобійників на дорогах Європи розповіли шепетівчанки для видання «День за днем».

Першою ризикнула старша сестра

Пані Наталія, жінка за кермом вантажівки швидше виняток, ніж правило, як вирішили змінити професію?

— Взагалі, ця ідея з’явилася дуже неочікувано 2,5 роки тому. Ця професія ніяк не пов’язана з нашою освітою. Ми з чоловіком закінчували Кам’янець-Поділький сільськогосподарський університет, були приватними підприємцями, проводили урочисті події, торгували на виїзних ринках. Але прийшов час змін. Спочатку чоловік вивчився на категорію Е, влаштувався в литовську компанію A.Griciaus, потім я вирішила також спробувати, адже за кермом легкового автомобіля їздила більше 10 років.

Чи легко отримати категорію Е в Шепетівці для жінки?

— Спочатку цю ідею не сприйняли серйозно, думали, так, вивчиться і все… А далі почалося все стрімко. Подавши документи на відкриття категорії Е, змоги проходити практичні навчання на вантажівці у нас в Шепетівці не має. І тоді, на прохання чоловіка, наш знайомий, друг, маючи свої вантажівки у місті, вирішив допомогти і дозволив мені поїздити в короткі рейси за кермом його авто. Вперше це був великий шок, зупинив авто на трасі і сказав: «Сідай». Я сіла на місце водія і перше, що я сказала, це те, що це авто не поміщається на дорозі. А далі, поступово, він виявився хорошим вчителем, у мене почав страх змінюватися на величезне захоплення. В цей час мене сильно підтримували батьки, в принципі, як завжди, в моїх починаннях. Адже вдома є двоє малолітніх діток, 12 та 7 років, за якими мав бути догляд у мою відсутність. В січні 2019 року я також влаштувалася на роботу в компанію і за декілька днів вийшла в перший рейс у своєму житті.

Як змінилося життя?

— Це професія, яка дала змогу отримувати гідну заробітну плату, можливість подорожувати по різних куточках Європи. Звісно, як і в кожній професії, є свої тонкощі і питання, які потрібно вирішувати. Проблем проживання в авто в Європі немає ніяких. Можливість прийняти душ є на кожній автомобільній заправці, приготування їжі за даних умов також мене не лякає, до цього звикаєш. Проблема лише трішки зі сном, оскільки працюємо в парі, робоча зміна триває 21 годину, а далі 9 годин відпочинку. За цей час потрібно приготувати їжу, підготувати себе до сну, і, звісно, виспатися. Але кожного тижня маємо вихідні почергово 24 та 45 годин. Цей час використовую завжди для подорожей, відвідуємо цікаві місця, заводимо нові знайомства. На даний момент це професія, яка приносить задоволення, розумію, що багато людей засуджують такий вибір, адже, за принципом нашого життя, жінки мають сидіти дома, готувати їжу тощо, але кожен має право на вибір, мій — саме такий. Дуже хотілося б подякувати своїм батькам, на чиї плечі ліг догляд за дітьми і будинком під час рейсів, а також своїм діткам, які, хоч і маленькі, але з розумінням поставилися до мого вибору цієї професії. А далі за нами пішла і родина моєї сестрички. З дитинства батьки нас виховували так, що ми є однією сім’єю і дуже підтримуємо одна одну. Особливо приємно побачитися тут, на чужині. Зустрічі бувають зрідка, тривають декілька хвилин, але дають наснаги і позитиву на довго. При кожній зустрічі відразу телефонуємо батькам і дітям, які радіють їй не менше за нас.

Рішення молодшої сестри стало для рідних шоком

Анно, а на веше рішення як відреагували родичі?

— Коли поїхали чоловіки, в принципі, спокійно. Коли першою за кермо фури сіла сестра, оскільки характер у неї більш витривалий, також реакція була спокійніша. У шок привело моє рішення спробувати. Адже мала зовсім інший, я б сказала, творчий напрямок діяльності. Велику роль зіграла підтримка сестрички в цьому плані.

Анно, як це керувати багатотонною вантажівкою?

— Скажу відверто, що важко, але цікаво. За кермом вже півроку. В кожній професії є свої особливості. Я б сказала, що на цій роботі кожен день нова пригода. Адже щодня долаєш тисячі кілометрів, перетинаєш різні країни. Але справжні емоції відчуваєш, коли хоча б на пару хвилин зустрічаємося на паркінгах із сестрою. Це — найцінніше на чужині. Я і Наташа плачемо від радості і телефонуємо мамі, а наші хлопці не можуть наговоритися, адже за ці роки стали, як рідні.

Які нові якості характеру з’явилися?

— Мабуть, стали більш витривалішими, стійкішими до різних ситуацій.

Компанії, які спеціалізуються на міжнародній логістиці (https://proficargo.com.ua) відправляють вантажівки по всій Європі та за її межі. У яких країнах вже вдалося побувати?

— У Франції, Німеччині, Швейцарії, Голандії, Австрії, Люксембурзі, Бельгії. На вихідних завжди йдемо подивитися визначні місця, такі враження запам’ятовується найбільше.

Як колеги-чоловіки реагують на представниць прекрасної статі за кермом?

— Завжди з посмішкою, «супер» кажуть…

Отож, нехай нашим далекобійницям не трапляються ні цвях, ні жезл на дорогах Європи.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


12 коментарів до статті «Дві сестри з Шепетівки стали далекобійницями»

  1. Diana Kucher коментує:

    Чим пишатися, що діти живуть без батьків? Час летить а батьківська увага втрачається. Кожні дитині потрібна мама впершу чергу. Цим не пишатися потрібно і гордитися а плакати… Ніякі гроші не замінять любові дітям яку вони так хотять…

    • Любов Тригубець коментує:

      І тут обісрали..🤔
      Не кожна робота перед,являє можливість бути поряд вдома з дітьми..хтось працює цілими днями ще й за копійки ,хтось посуточно не ночує вдома , хтось і місяцями у відрядженнях за ту копійчину ,а хтось на пана закордонном фігачить …(( і повірте не з власного сильного бажання ,а для того, щоб цим дітям дати щось нормальне у цьому житті..
      Ми живемо ради них. І я думаю кожні батьки рвуть все можливе і не можливе тільки б добре їм було б..
      Так що ці батьки молодці!
      А дітки думаю підростуть і точно зрозуміють що однією любов’ю в наш час ситий не будиш..

    • Любов Тригубець коментує:

      Диана Кучер вони три місяці поїздили і 9 можуть спокійно вкладати любов в дітей,тим часом поки деякі за 3 тис .гр. в місяць люблять своїх дітей і думають чи то купити їм сьогодні цукерок ,чи уже аж на наступні вихідні..
      Так що тут палка двох кінців 😉

  2. Діти з ними в спальнику

  3. С Праздником!!!!!!!

  4. Любов Тригубець коментує:

    Молодці!
    Вітаю з уже з професійним святом!Завжди Вам зеленого світла на дорозі та Ангела Охоронця поруч!😉

  5. Nataliya Golik коментує:

    Хочу привітати всіх зі святом. Подякувати за Вашу думку. Але хочу Вас заспокоїти і запевнити, що наші діти в спальниках з нами не сплять, дякувати Богу, у нас чудовий будинок. А на рахунок, уваги, то Вони її отримують не менше, чим від деяких батьків. І якщо, сісти і порахувати години, які може приділити матуся, яка працює на роботі в Україні своїй дитині і наш графік роботи, то менше не виходить, просто не всі здатні вийти зі своєї зони комфорту і щось змінити, а комусь, просто не має змоги. Ще раз всіх зі святом

  6. Анна Евтушок коментує:

    Дійсно,якщо немає бажання,то можна і не пишатися.Хоча б інколи бути добрішими один до одного і радіти за когось із «своїх».Дійсно час летить,і діти наші підростають.І тому я вважаю,що кожна мама зробить усе можливе і не можливе для своєї дитини.А на рахунок,того скільки часу виділяється на дитину,то можу відверто сказати,що моі діти нічим не обділені,і знаходячись і відпустці цілий місяць,я можу виділити набагато більше цього часу.Ось одного тільки не можу зрозуміти,чого у нас такий менталітет людей які завжди осуджують?То те не так,то те не у тому місці….Будьте добрішими і світ тоді зміниться!!!!!!🌸🌸🌸🌸🌸🌸🌸🌸🌸

  7. Olena Gärtner коментує:

    Дівчата,ви молодці!!!
    Вдачі вам,й всього найкращого на дорозі авто й на життєвій дорозі😉😀😀

  8. Олег коментує:

    Зі святом Вас далекобійниці!!! І Ваших чоловіків також!!! Багато у Європі бачив далекобійниць.,але з Шепетівки напевно Ви найперші,я теж з Шепетівки.Щиро вітаю Вас. Можливо колись зустрінемось на теренах Європи.А люди які осуджують-це люди слабкі в своїх планах на майбутне,можете працюйте і не відволікайтесь на критику,вона завжди була і буде.З повагою до Вас я, К.О.В.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці