Шепетівчанин Микола Дзявульський — учасник революцій за гідність і свободу

Історія не знала в мирний час, в ХХІ столітті, таких втрат, які відбулися на Майдані за два місяці 2014 року. Зі словами «Дістали!» українці поїхали на Майдан виборювати волю і свої права. Таким був і є, бо нині він живе в Небесній Сотні — шепетівчанин Микола Степанович Дзявульський.

Ще в 2004 році Микола Степанович організував акцію пам’яті Голодомору в Україні у знак пам’яті про 1932–1933 роки. Це була піша хода по всьому місту учасників цієї акції, які поклали вінок біля постаменту вже знятого пам’ятника Леніна з написом «Кат України», а потім пішли до пам’ятника Голодомору, поклавши вінки і вшанували пам’ять жертвам комуністичного терору.

В цьому ж році він організував Раду Майдану міста і став членом Просвіти Шепетівки національного спрямування. Коли в 2004 році почалася Помаранчева революція він один із перших поїхав на Майдан виборювати свободу і незалежність, проявивши себе, як людина добра і чоловік своєї сім’ї. Рідна сім’я для нього була Україна, народ, люди, які вже тоді боролися за справедливість, проти влади, яка порушувала закони.

В листопаді 2013 року в Україні відбулися події, які сколихнули весь український народ, який перестав мовчати, опускати голову, бути байдужим, а піднявся на боротьбу, за свої права і показав всьому світу, що він не якийсь там малорос, а сила, яка здатна змести з лиця землі несправедливість та існуючий лад в країні. Почалось це з того, що влада Януковича в листопаді відмовилася підписувати угоду про вступ України в Євросоюз, а вирішила вступити в Митний союз.

На Майдан в місті Києві вийшли люди на мирну демонстрацію з вимогою відставки президента Януковича, відставки уряду і вступити в Європейський Союз.

З перших днів Євромайдану Микола Степанович брав активну участь в акціях протесту проти корупційної влади. Він був координатором Шепетівської міської громадської організації ВГО «Майдан».

Постійно підтримуючи зв’язок з усіма прибулими, піклувався про них, оформляв їх в Хмельницьку сотню, розподіляв між ними обов’язки: рубати і носити дрова, приносити гумові колеса, споруджати барикади, слідкувати за порядком на Майдані, надавати допомогу один одному. Він постійно був у вирі подій, ніколи не ховався за спинами побратимів, спілкувався з кожним шепетівчанином, старався уберегти від небезпеки.

Хмельницька сотня була найактивніша і постійно знаходилася у відповідальних місцях. Завдання полягало в тому, щоб діяти як організація, яка веде мирну акцію протесту нинішній владі.

Але влада не бажала прислухатись до народу, не бажала виконувати їхні вимоги, а здійснила першу спробу розігнати Майдан. Це сталося 30 листопада 2013 року, коли «беркутівці» жорстоко побили студентів, які приєднались до акції протесту. Били їх жорстоко дубинками і навіть били лежачих: били по голові, по спині, по ногах, наносячи сильні удари по різних частинах тіла.

Своїми діями влада намагалася залякати, створити паніку і розігнати демонстрантів, але цього не сталося, а навпаки в Київ прибували все нові і нові протестанти, які зі словами: «Ганьба! Ганьба!» вимагали відставки уряду.

— Додому Микола Степанович приїжджав, — розповідала дружина Надія Дзявульська, — на Новий рік, на Різдво Христове і на 7-8-9 лютого. Привозив хлопців, щоб відпочили, а інших забирав із собою і віз на електричках в Київ, і як координатор розподіляв їх у Хмельницькій сотні. Жінок і дівчат не хотів брати, обіцяючи їм, що на наступний раз забере. За події на Майдані нічого не розповідав, він був радий, що нас побачив і заспокоював, що все спокійно, все добре. Часто ми із дочкою з ним зв’язувались по мобільному телефону, і я чула шум, гул, гуркіт, крики людей, але він постійно нас заспокоював. За 9 січня 2014 року він нічого не розповідав, а по телевізору я бачила, як били людей дубинками, як з водометів поливали майданівців холодною водою.

26 січня 2014 року Микола Степанович з своїми однопартійцями виступав на народному Віче в місті Шепетівці на площі ім. Тараса Шевченка. Він підтвердив, що дії влади стали кривавими, але майданівці зі словами «Банду геть!» продовжують відстоювати свою свободу, ніхто не розходиться. Влада своїми злочинними діями намагалася розгінати Майдан, але люди стояли на Майдані, щоб наступне покоління жило у вільній, незалежній, Соборній, європейській Україні. Це мирні люди, які ніколи не тримали вогнепальної зброї, проте гинули від зброї, яку застосовували снайпери. Вони не тільки вбивали активістів на Майдані, але й своїх же співробітників МВС, щоб звинуватити в цьому протестуючих, щоб скомпрометувати мирних демонстрантів.

Працівники ліцею розповіли, що останній раз із Миколою Степановичем спілкувались 7 лютого 2014 року. Він розповів за акції на Майдані, за всіх мітингуючих хмельничан, які заявили, що вони на Майдані положать душу і тіло, щоб захистити рідну Україну.

20 лютого перестало битись серце Героя, він впав на холодну бруківку з тим гаслом з яким і жив усе життя.

Коли його проводили в останню путь, йшов сильний дощ. Це плакало небо, бо Шепетівка втратила Героя — патріота міста. З панахиди ніхто не пішов, всі провели його в останню дорогу.

О 17:00 Миколу Степановича поховали на найвищому місці Шепетівського міського кладовища. Вся могила вкрилася квітами.

Урочисте відкриття пам’ятника Герою України Миколі Дзявульському. 17 грудня 2016 року

Шепетівський НВК № 1 перейменовано на честь Героя, на фасаді відкрито меморіальну дошку, в закладі створено експозицію М. Дзявульського, учні пам’ятають та вшановують пам’ять героя.

Щороку проходять Дні пам’яті, реквієми, зустрічі з родичами та однодумцями.

Поділитися посиланням



4 коментарі до статті «Шепетівчанин Микола Дзявульський — учасник революцій за гідність і свободу»

  1. Гений коментує:

    Цитата: “Зі сло­ва­ми «Діс­та­ли!» ук­ра­їн­ці по­їха­ли на Май­дан ви­бо­рю­ва­ти во­лю і свої пра­ва.”

    А эти, нынешние рогато-парнокопытные значить не діс­та­ли???

    У нас теперь сплошной праздник, с танцами на столах…

    И на наши права совсем никто не ложит писюн…

    • Гений коментує:

      Кстати, Анна Лiнник, слова «Бан­ду геть!» так и остались актуальными для Украины. Просто банду под предводительством бандита – поменяли на банду под предводительством вора.

      Ну, какая нахрен разница и выгода для народа Украины?…

      • Гений коментує:

        Ты, Анна, зря полезла в политику этой статьёй. Объясни своей учительнице Татьяне Обжирко, что формула процветающего государства следующая:
        — Создание национального продукта + обогащение народа в ходе создания этого продукта (зарплаты) + наполнение бюджета державы от продажи этого продукта (налоги). Майданы тут нипричём.

        Все страны, которые игнорировали эту формулу – стали банановыми республиками (Гондурас и т.д)…

        Спасибо Дзявульскому за банан. Но, я это есть не буду…

        • Гений коментує:

          И последнее, Анна! – Почтить годовщину Майдана в Киеве пришло меньше 50 человек. Народ проклинает тех кто там замутил. Вот тебе ссылочка:

          Ссылка – https://tinyurl.com/yadj3j4n

          Вот такой Майдан…


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці