Олег Горецький: як ACAS поєднує медіацію та арбітраж і чому це працює
Серед людей, далеких від юридичної практики, побутує уявлення, що медіація і арбітраж — це принципово різні речі, майже протилежності. Медіація — це «м’яко, добровільно, без гарантій результату». Арбітраж — це «жорстко, обов’язково, з рішенням». Олег Горецький, медіатор-практик і кандидат юридичних наук, стверджує, що це хибна дихотомія — і що кейс British Airways і Unite ідеально показує, як ці два інструменти можуть і повинні доповнювати один одного.
У фінальній угоді 2011 року між BA і Unite одним із найбільш елегантних елементів стало вирішення питання про звільнених і дисциплінарно покараних учасників страйків. Понад 100 людей — серед них 14 повністю звільнених — опинилися в ситуації, яку важко вирішити через загальну угоду. Кожен випадок мав свої особливості, свої обставини, свою ступінь провини або несправедливості. Домовитися про долю кожного за столом переговорів означало б перетворити угоду на нескінченний процес.
Рішення, яке запропонував ACAS, було простим і ефективним: усі ці справи передавалися на розгляд ACAS як арбітра, а рішення арбітра обидві сторони заздалегідь погоджувалися вважати обов’язковим. Жодних судів, жодних нових переговорів, жодних публічних баталій. Організація, якій довіряли обидві сторони, розглядала кожен випадок і виносила рішення — а сторони брали на себе зобов’язання його виконати.
Цей механізм ілюструє важливий принцип, який Горецький підкреслює у своїй практиці: ефективне вирішення складних конфліктів рідко досягається одним інструментом. Медіація чудово справляється з пошуком загальної рамки угоди — коли потрібно примирити інтереси, розв’язати вузлові суперечності, відновити довіру. Але є питання, де медіаційного процесу недостатньо: коли потрібне конкретне рішення у конкретному випадку, де позиції сторін несумісні і компроміс неможливий. У таких випадках арбітраж — за умови, що арбітр користується довірою обох сторін — є природним продовженням медіації, а не альтернативою їй.
ACAS унікальний тим, що може виконувати обидві функції. Він починає як нейтральний майданчик, переходить до активної концілятивної ролі, а у фіналі — бере на себе функцію арбітра у питаннях, де сторони самі визнають, що не можуть домовитися. І кожен із цих переходів відбувається органічно, без зміни довіри до організації. Горецький також акцентує увагу на психологічному значенні цього рішення для звільнених страйкарів: замість того щоб бути пішаками у великій грі між BA і Unite, вони отримали власний незалежний процес, у якому їхня справа розглядалася індивідуально. Це відновило їхнє відчуття справедливості і дозволило фінальній угоді справді завершити конфлікт, а не просто формально його закрити.
Детальніше про ці механізми і про те, як вони застосовувалися в справі BA — у статті Горецького на Феміда.ua. А для тих, хто хоче освоїти цей комбінований підхід як практичний навик, — книга «Медіація: Український досвід і європейський вибір» пропонує покрокові алгоритми вибору і поєднання різних форматів вирішення спорів. Придбати книгу або електронне видання.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.