На Ізяславщині й нині оздоровлюють ветеранів Укрзалізниці
У лінійну лікарню в село Клубівку, що на Хмельниччині, почергово приїжджають пенсіонери-залізничники з усієї України. У перший місяць літа випала черга оздоровлюватися колишнім працівникам Львівської залізниці. А вже у липні двері закладу відчинилися для пенсіонерів із Одещини.
Клубівську лікарню колись звели на пустирі на околиці села. Площа будівлі — 7 тис. кв. м. Провели газ та воду. Мінтранс на початку 2000-х виділив на це 45 млн грн. Тут відкрили хірургічне, урологічне, травматологічне відділення та реанімацію. Попри те що заклад запрацював ще у вересні 2004-го все обладнання діюче та використовується медиками і нині: сучасна клініко-діагностична лабораторія, апарати електросвітолікування, теплолікування та водолікування.
Цокольне приміщення використовують під водолікарняне відділення. У ньому встановлено квант-камеру для лікування захворювань дихальних органів. А взагалі спектр оздоровчих послуг вражає: фітобар, душовий, ванний та масажний зали, лікувальна фізкультура, кабінет аеротеплолікування.
Попри те, що їдальня розташована на другому поверсі, аромат страв чути вже на першому:
— Готують дуже смачно, порції такі великі, а раціон вельми різноманітний. Я думаю, що продукти домашні і купляють їх саме в цьому селі, — зауважив ветеран залізниці з міста Тернополя.
Як і в усій будівлі, в їдальні все зроблено капітально: підвіконня та столешні виготовлені з каменя Камень Укр.
Стаціонарне відділення, що розташоване на другому поверсі, нараховує близько півтора десятка двомісних палат, кожна з яких має зручності: туалет та душову кабіну.
— Рівень лікування у Клубівці набагато кращий, ніж в львівських лікарнях. Якість обслуговування, умови, ставлення персоналу — все відмінне, — розповів екс-залізничник.
Чоловік радо запросив нас у свою палату, продемонструвавши умови перебування. Наразі він розділяє їх з колегою-залізничником.
За кілька хвилин на поверсі стало людно, пацієнти почувши про візит журналістів, повиходили зі своїх палат. Перше, що їх цікавило, — чи ми пишемо про негатив?
І неспроста, адже головний та єдиний меценат цього закладу Георгій Кірпа був свого часу їхнім колегою, згодом керівником. Про нього вони плекають виключно теплі спогади, а часи його керівництва і досі вважають проривом у залізничній галузі:
— Мені пощастило працювати з Георгієм Миколайовичем. Якщо коротко його характеризувати — він слів на вітер не кидав. Понад усе дбав про працівників. Все що задумав — виконував. Він був простою людиною з села, яка не мала ні «дядька-високопосадовця», ні штовхачів. Завоював авторитет і збудував кар’єру лише власною працею.
Інша колега Кірпи пані Тетяна, яка працювала завгоспом управління залізниці, також поділилася спогадами про нього:
— Як керівник він був жорсткий, але справедливий. При ньому професія залізничника набула престижу, а залізнична галузь стала синонімом до слова стабільність. Взагалі залізниця споконвіків була державою у державі: свої підприємства, санаторії та лікарні.
Незважаючи на те що заклад залізничний, медичні послуги надають і для жителів Ізяславщини, щоправда платно.
Лінійній лікарні вже 14 років, але стан її приміщень — ідеальний. Персонал каже, що цінують зроблене, тому всіляко підтримують та бережуть заклад.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Як зміниться вами зв’язатись?
хочу залишити відгук про дану лікарню. щоправда негативний. ні, про саму лікарню сказати нічого не можу, так як потрапити до лікаря мені не вдалося. домовилися з лікарем невропатологом про прийом, я підтвердила що буду обов’язково. приїхала за майже 100 км на години про які домовлялися та лікар вийшла і сказала що не прийме, бо їде до Львова. на моє прохання прийняти бо ж було домовлено сказала ну і що і пішла. залишився неприємний осад та недовіра до лікаря.