Учні й батьки долучилися до волонтерського руху

Американці пам’ятають і часто повторюють слова 35-го президента США Джона Кеннеді: «Не питай, що країна може зробити для тебе, питай, що ти можеш зробити для країни».У цих словах закладена глибока філософська думка: будь-яка ініціатива, спрямована на збереження територіальної цілісності країни, охорона її кордонів, допомога тим, хто  своїм тілом захищає її, обов’язково знайде підтримку у суспільстві .Так і трапилося з волонтерським рухом. Люди за покликом душі почали допомагати тим патріотам, яка зразу ж із розстріляного Майдану вирушили на схід.

До Дня волонтера в учнів 8-б класу є вагомі здобутки, вони сповнені бажанням, щоб продовжувати цю шляхетну справу.

Величезна хвиля патріотизму прокотилася по всій Україні. Люди збирали теплі речі, спальні мішки, ковдри, бушлати. Адже це так звана «гібридна війна» прийшла до нас зненацька. Ніхто не просив, не наказував. Мешканці нашого міста теж включилися у цей волонтерський рух.

Батьки і учні ЗОШ №4 долучилися також до збору допомоги для військових, які перебувають в зоні АТО. Учні нашої школи О. Юзвенко, О. Кучер були там, на передовій. Це все починалося в 2014 році. Батьки нашого класу, усі без виключення, передали пакунки з продуктами та одягом. Ми все це гарно спакували у 2 великих ящики і підписали, а дідусь нашого учня Манійчука Віталія, Манійчук А. П. відвіз це у штаб. Ми назвали адресата, все здали, поміряли балаклави, потримали у руках «золотий батон». Так розпочалася наша волонтерська діяльність. Батьки завжди відгукувалися на перший заклик. Маскувальні сітки ми плели з простирадл, які надала Ковальчук І. О. Батьки Башистого Ярослава, Ратича Богдана, Салімової Валентини надавали продукти. Закренична Ольга, Корчак Настя, Ковальчук Дмитро, Варивода Анна, Літнарович Антон, Манійчук Віталій неодноразово провідували колишніх партизан. Обов’язково на День партизанської слави ми вітали їх листівками, дарували гостинці. Людям поважного віку здебільшого зараз непотрібна матеріальна допомога. Вони потребують живого людського спілкування.

Охоче мої учні ходять провідувати доньку керівника Шепетівського підпілля Долгорукову Наталію. Вже в літах, але з такою доброю посмішкою вона завжди рада нам. Розповідає все, що пам’ятає з того опаленого війною дитинства. Адже їй було лише 10 років, коли німці захопили Шепетівку. Не знаю, чи це правильно, але на мою думку, люба безкорислива допомога чи то людині поважного віку,чи то бійцеві,який воює на сході, чи просто відвідати одинокого,  для мене  є волонтерством.

Нещодавно за дорученням батьків класу, разом з головою ради ветеранів міста Шепетівки Чікіним В. І., головою громадської організації «Діти війни» ми вітали зі славним 90-річним ювілеєм учасника війни Тимощука Дмитра Олександровича. Провідати людину, вислухати її, сказати добре слово, привітати – це також волонтерство.

У нас в класі знаходиться грамота, видана військовим комісаром Шепетівсько-Полонського ОМВК підполковником І. М. Гуменюком, батькам та учням 6-Б класу ЗОШ №4 «За участь у волонтерському русі та вагомий внесок в підтримання обороноздатності України». Грамота датована 29 травня 2015 р. Ще є одна грамота від Генштабу Національної Гвардії, яку нам вручив, майор Орест Юзвенко. Вона теж за волонтерський рух.

Так що до Дня волонтера, яке відзначається 5 грудня, в учнів 8-б класу є вагомі здобутки, вони сповнені бажанням, щоб  продовжувати цю шляхетну справу.

А питання «Що ти можеш зробити для країни?» є актуальним і сьогодні.

Поділитися посиланням: