Макс Кідрук приїхав у Шепетівку з хмельницьким письменником

Вже третій рік поспіль відомий український письменник Макс Кідрук зустрічається у Шепетівці зі своїми шанувальниками. Поблизу райдержадміністрації припарковано авто фантаста. На ньому красується не лише прізвище автора, але й хмельничанина Юрія Даценка — автора роману «Пастка для різника». Адже Макс Кідрук допомагає «розкрутити» ім’я маловідомого письменника, оскільки сам колись здобував своїх перших читачів, виступаючи на початку перед відомим письменником. Він високої думки про твір хмельничанина.

Макс Кідрук розповів, що використовував, пишучи роман «Доки світло не згасне назавжди».

Зокрема, описав трагедію, яка трапилася в Америці, коли чоловік на ім’я Фернандес убив нареченого сестри своєї дружини.

— У цій трагічній історії мене найбільше шокувало, що, перебуваючи у будинку сестри, дівчина перебувала за кілька кроків від вбивці свого нареченого. Адже його арештували через 9 днів після трагедії. Ці події не стосуються мого роману, хоча мова в ньому про двох сестер, але історія інша. Чому я це розповідаю? Я допускаю, що під час читання в романі саме цієї гостросоціальної складової, на певному етапі може виникнути думка: так не буває. Щойно така думка виникне, я хотів би, щоб ви згадали історію Фернандеса. І зрозуміли, наскільки реальність перевершує найфантастичнішу вигадку.

Макс Кідрук також розповів, які наукові та біологічні факти вивчав під час роботи над романом. Він використав у книзі ідею сліпобачення. Навіть запропонував присутнім провести такий експеримент: дивлячись у дзеркало, водити очима вліво та вправо, при цьому не можна побачити білків.

— Як я це обіграю у своєму романі? Навіть у реальності навколо нас, яка здається знайомою і начебто не замаскованою, дечому напрочуд легко заховатися. Варто лише знати обмеження бачення, бо наш мозок приховує від нас самих свою роботу.

Друга фантастична ідея також пов’язана з мозком.

— Я взяв її з книги блискучого нейробіолога австрійця Еріка Кандела «У пошуках пам’яті».

Також Макс Кідрук розповів про мобільний додаток, який можна безкоштовно завантажити на свій мобільний.

— Після встановлення навести камеру на книгу і там починаються дива. У самій книзі знайдете багато піктограм, наводите на них свій смартфон і дещо там починається… Оці візуальні фішки, окрім своєї ефектності, не несуть якогось додаткового сенсу. Найважливішою причиною, через яку ми з командою в’язалися у створення цього додатку, було дещо інше: це була можливість заховати додаткові гілки сюжетного дерева. Чому я схильний вважати, що за цим майбутнє літератури? Використання додатку дає можливість створити по-справжньому нелінійний сюжет. Тепер автор може зробити структуру деревоподібною, винісши певні фрагменти в додаток. Фрагменти, які розкривають той чи інший епізод з основної сюжетної лінії під абсолютно несподіваним кутом. Чому такі фрагменти не можуть бути в тексті? Тому що вони завеликі для зноски, а ще, бувши в тексті, вони гальмували б сюжет, буксували через них.

Після презентації книги Макс Кідрук роздавав автографи та фотографувався на згадку з шепетівчанами.

Вторік автор презентував роман «Де немає Бога».

Поділитися посиланням: