Художниця Наталя Горобець представила на ярмарку свою виставку картин
У селі Вишневому Шепетівського району 12 липня відбувся регіональний ярмарок. Усміхнена громада радо вітає гостей із усієї Хмельниччини. Вишикувалися столи з різноманітними смаколиками, і сувеніри, виготовлені власноруч жителями сіл. А у затишному куточку, трохи віддаль від шуму, сидить вона і знову малює. Горобець Наталя — молода та приваблива жінка, але вже директор Будинку культури у селі Мокіївці. Поруч із нею чимало картин. Зізнається, усі шедеври творить самостійно.
Давно захоплюєтесь мистецтвом пензля?
— Скільки себе пам’ятаю, я завжди малювала. Свої картини пишу здебільшого маслом та гуашшю. Подобається їхня текстура та як вони виглядають на полотні.
Де ви навчалися художньому мистецтву?
— Можна сказати, що я — самоучка. Професійно зі мною займались лише декілька місяців.
Це були уроки з викладачами?
— Так, в Одеському художньому училищі. Обставини склались таким чином, що я не змогла закінчити його, але це мене не зупинило.
Море, вода… Ваші картини зображують хвилі, відтворюють бурі, передають красу морських пейзажів. Чому саме така тематика? Можливо, на це вплинуло Ваше навчання в Одесі, перлині Чорного моря?
— Тому що люблю море, люблю Айвазовського, і його роботи мене надихають. Це — мій улюблений художник.
Пам’ятаєте свій перший малюнок?
— Дівчина. Я намалювала її як подарунок татові. Але це був просто малюнок. Перша картина, виконана маслом, — це була теж дівчина, але не проста. Це був образ України, втілений у жіночій красі. (Замріяно посміхається). Я тоді навчалася лише у шостому класі. Цей малюнок для мене багато значив. Пам’ятаю, що ця робота знаходилась навіть у Нетішинському музеї.
Ви завжди жили і навчалися у Мокіївцях?
— Ні, навчалася в Нетішині. У школі у нас теж були уроки образотворчого мистецтва, а точніше, станкового живопису. Викладав нам їх дуже талановитий чоловік, щоправда, соромно зізнатись, та я вже й не пам’ятаю його імені, лише те, що всі називали його «Пензликом». Звісно, по-доброму. Згодом доля занесла у Мокіївці. Там у мене гурток малювання. До речі, назвала я його в честь свого викладача — «Веселий пензлик», тому що мій вчитель був прекрасною людиною і справжнім майстром своєї справи.
А багато діток відвідує Ваш гурток?
— Так, три вікових категорії: від 3-х до 6-ти років, від 7-ми до 10-ти, від 11-ти до 15–17-ти років.
Що ви пишите зараз?
— Українську дівчину. Натура — це моя учениця. Дуже талановита та різностороння дівчинка. Зараз вона більше уваги приділяє танцям, але я сподіваюся, що й про пензель вона не забуде. У нашому Будинку культури є хореографічний колектив «Позитив». Сьогодні теж приїхали показувати свої таланти — танцюватимуть народний таночок.
Багато різних хореографічних конкурсів та фестивалів зараз проходить на Хмельниччині. Берете участь?
— Так, звичайно. Дівчаткам подобається, та й глядачі вже полюбили наш ансамбль — зустрічають радо, з оплесками. Вже маємо чимало похвальних грамот й дипломів, нас вже запрошують у інші міста. (Гордо відповідає, — Авт.)
І Ви це все очолюєте?
— Так. Спочатку я була лише художнім керівником, а зараз вже тиждень як директор Мокіївського будинку культури. Сподіваюсь, що в період мого керівництва ми підкоримо вершини мистецтва та залучимо ще більше діток до творчості, до прекрасного.
Мама Наталі зізнається, що талант у доньки — від неї. Мама сьогодні теж приїхала виступити. Приготувала гумористичний номер, щоправда, у концертній програмі він останній. Але жінка запевняє, що солоденьке завжди залишають на десерт.
Тож бажаємо мамі й дочці нових перемог та звершень!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Красунечка