У Шепетівці триває виставка про розстріляні долі
Ще в грудні у музеї Миколи Островського, що у Шепетівці, розпочала роботу документальна виставка «Слово, обірване у Биківні». Мова йде про 28 доль представників покоління «Розстріляного відродження». Здебільшого це письменники, поети, драматурги, науковці, митці… робітники і селяни.
— «Биківнянські могили» — найбільше на території України місце масових поховань жертв сталінських репресій. У ліс, розташований на північно-східній околиці Києва, обабіч Чернігівського шосе, упродовж 1937–1941 років привозили для таємного поховання тіла розстріляних у київських в’язницях Народного комісаріату внутрішніх справ. Секретна ділянка НКВС УРСР офіційно почала свій відлік діяльності 20 березня 1937 року після рішення Президії Київської міської ради про виділення землі у 19 і 20 кварталах Биківнянського лісу для спецпотреб НКВС. Фактична площа «об’єкту» складала 5,3 га. У Биківнянських похованнях знайшли свій притулок представники всіх соціальних прошарків українського суспільства — від робітників і селян до інтелектуальної еліти (науковці, письменники, митці). Крім мешканців УРСР різних національностей, політичних репресій зазнали і громадяни інших держав. Інформацію про Биківнянську трагедію радянська влада приховувала фактично до 1989 року. Загальна кількість розстріляних, похованих у Биківні, уточнюється та, за різними оцінками істориків, коливається в межах від 20 до 100 тис. осіб, — розповіла Інна Слєсаренко, науковий працівник музею Миколи Островського.
Автори виставки використали матеріали з архівно-кримінальних справ та інші документи особистого характеру, які стисло відтворюють біографії митців.
Документи в експозиції інформують про те, яким чином комуністична тоталітарна система виокремлювала жертв і змушувала їх визнавати абсурдні звинувачення.
— Їх звинувачували у шпигунстві, антирадянській агітації, контрреволюційній або терористичній діяльності. Цікаво, що були серед них люди, які повністю визнавали свою вину, і їх розстрілювали. Звісно, були й такі, що не визнавали вини, — продовжила науковиця.
Є у виставці й особистість — Володимир Юринець — вельми освічений письменник, академік, але водночас цей чоловік був таємним агентом ДПУ НКВД. Та, попри співпрацю, його також розстріляли. Більше того, коли свого часу постаті доби «Розстріляного відродження» реабілітували, то через співпрацю з НКВД Юринця не реабілітовано.
Письменника Олександра Соколовського, автора історичного роману «Богун», звинувачували в тому що в його творі є «целый ряд уклонов националистического характера». Збірка «Матеріали для шкільних ранків та вечірок в пам’ять про Тараса Шевченка» Володимира Дурдуківського також радянській владі не припали до душі, автора розстріляли.
За даними Галузевого державного архіву СБУ, наразі встановлені лише прізвища 14 191 осіб, яким були винесені вироки в Києві і які захороненні в Биківні. Решта доль так і залишається розстріляними. Радянська влада ретельно замела сліди своїх злочинів, постаті «Розстріляного відродження» відійшли у забуття на десятки років. Але найгірший вирок — бути зниклим безвісти.
Виставка у музеї Миколи Островського триватиме до 10 лютого.
“Свободу” запросили?
Куди? А вони ж ,, Свобода” а не Воля!!!