Валентина Михальська: «Я зможу навіть тоді, коли не зможу»

Волинська художниця-самоук поділилася часточкою своєї глибокої душі з відвідувачами шепетівського музею Миколи Островського, передавши більше ста своїх робіт для виставки.

— Незважаючи на зимову прохолоду за вікном, виставкова зала музею Миколи Островського наповнилась теплом, світлом, добротою… Саме такою енергетикою наділені роботи тендітної і, водночас, сильної духом волинської художниці Валентини Михальської, — розповіла Наталія Кручук, науковий співробітник музею.

Роботи ілюструють весь творчий шлях художниці: від її перших пошуків до сьогоднішніх днів. Акварельний живопис, чорно-біла графіка, гуаш, монотипія, — техніки, за допомогою яких художниця створює портрети, пейзажі, натюрморти, композиції із казковими та міфологічними образами.

Доля пані Валентини не легка, сповнена випробувань. Але тендітна і ніжна жінка зуміла перемогти всі обставини життя. Самотужки навчилася малювати, опанувала чимало технік. Серед них — крапкова графіка, монотипія, акварелі, олівець, олійні фарби та туш-перо.

Залившивши в своєму серці місце тільки для любові, тепла та життя, мисткиня творила десятки років. Її життєве кредо: «Я зможу навіть тоді, коли не зможу». Це стає очевидним з того, що Валентина на своїх картинах зображує дітей, дорослих, тварин, розмаїття живої природи, пейзажі, натюрморти.

— Валентина Михальська неймовірно щедра на любов до дітей. До тих, найменшеньких, які свої чисті душі довіряють дорослим, вбираючи від нас усе, що ми їм даємо. Вона ілюструвала десятки дитячих книжок. Ба навіть більше, написала кілька видань самостійно, — розповіла Наталія Кручук.

Особливе місце в своїй творчості Валентина Михальська присвятила і роду Лесі Українки. Оскільки обидві вони є волинянками і долі в них також нелегкі. Серія портретів, присвячених саме жінкам з роду волинської поетеси, нині представлені на виставці у Шепетівському музеї.

— А що нам відомо про жінок роду Лесі Українки, як вони виглядали? Насправді дуже мало, знаємо тільки про її маму, поетесу Олену Пчілку, і все. А пані Валентина у техніці крапкової графіки написала портрети самої Лесі Українки, її мами — Олени Пчілки, бабусі — Єлизавети Драгоманової, її сестер — Ольги, Оксани та Ісидори Косачів. Також художниця ілюструвала збірки Лесі Українки та Олени Пчілки, — розповіла науковець.

У вестибюлі музею розташована серія робіт «червоне та чорне». У серії графічних робіт, об’єднаних філософією двох кольорів — «Червоне і чорне» — роздуми авторки про духовний і душевний світ. Цікаві сюжети цих мініатюр одразу й не помітиш. Лиш пильно розгледівши образи, виконані червоними та чорними кольорами, можна розгадати назву. Наприклад, робота «Двоє»: на перший погляд художниця намалювала келих і квітку, але по обидва боки проглядаються силуети двох людей.

На розсуд шепетівським глядачам представлено більше ста її картин, виконаних у різні роки. Портрети, пейзажі й натюрморти, неперевершені монотипії — у кожній роботі таємниця, любов, воля та фантастичне відчуття гармонії.

Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Новини партнерів



Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці