Продадуть кінотеатр чи ні, а ми пропонуємо містянам «тряхнути минувшиною»

У четвер, 18 січня, на сайті Шепетівської міської ради розмістили інформаційне повідомлення про проведення конкурсу з продажу об’єкта комунальної власності міста Шепетівка. Зокрема, пропонується для продажу будівля міського центру культури та дозвілля ім. М. Островського (міський кінотеатр) разом із земельною ділянкою площею 2173,0 м². Важливо, що серед умов продажу є часткове збереження профілю діяльності об’єкта — не менше 40-ка глядацьких місць.

Перш ніж шепетівський кінотеатр піде з молотка, ми пропонуємо для наших читачів «тряхнути минувшиною» і пригадати, як все починалося. Адже в 2011 році на шпальтах нашої газети вийшла стаття про кінотеатр Миколи Островського. На той час комунальний заклад не діяв, але жевріла надія, що у широкоформатному кінозалі ще зберуться містяни на кінопрем’єру…

У Шепетівці короткометражні фільми почали демонструвати ще до Великої Вітчизняної війни в клубах цукрозаводу, залізничників, ДОКу, РТС, Будинків офіцерів і піонерів та інших закладах.

У 60-х роках відбувся перший показ кінострічки в широкоформатному кінотеатрі ім. Миколи Островського.

— Дебютний фільм, який тоді транслювали, був радянського виробництва і називався «Пастка», — пригадала тоді Валентина Бохонько, директор кінотеатру. — Квиток на вечірній сеанс коштував 50 копійок. Перед початком глядачі могли відвідувати читацький зал, на другому поверсі, бажаючі туди потрапити іноді вишиковувались у чергу. До їх уваги було представлено різні газети, журнали. В холі кінотеатру лунала жива музика, або, як її називали, «естрада». Стіни прикрашали портрети акторів: Олексія Баталова, Василя Ланового, Надії Румянцевої, Софі Лорен, Марчелло Мастрояні, Жана Маре та інших.

У «червоному» та «блакитному» кінозалах розміщалося до 640 глядачів. Кіносеанс розпочинався з кількахвилинного перегляду новин на теми дня, сатиричного кіножурналу «Фітіль» або уривка документального фільму.

Щопонеділка відбувалася прем’єра стрічок. Переглянути в той день фільм вважалося престижним. Популярністю користувалися індійські й франко-італійські фільми.

Кінопрокат також орієнтувався і на юного глядача: на денних сеансах транслювалися дитячі кінострічки, мультфільми. До речі, перед новорічними святами у вестибюлі встановлювали ялинку.

— Особливо популярними кінофільми ставали взимку, — сказала Валентина Бохонько. — Довгі черги до квиткових кас, особливо у вихідні, тяглися на вулицю.

На жаль, все: кінопрем’єри, черги біля кас, жива музика у фойє — залишилися у минулому. Лише у пам’яті очевидців інколи вимальовується спогад: як у холі кінотеатру натовп глядачів в очікуванні свого сеансу поринає у звуки мелодії із фільму «Шербургські парасольки»…

Поділитися посиланням



4 коментарі до статті «Продадуть кінотеатр чи ні, а ми пропонуємо містянам «тряхнути минувшиною»»

  1. Sashok Sashok коментує:

    Усе продайте! І паровоза на трубі.

  2. Ярик Кравчук коментує:

    А чому б не провести реконструкцію будівлі? 🤔

  3. Marina Tivikova коментує:

    Ще трішки і нашу Шепетiвку всю продадуть. Люди залишаються без роботи! Місто стає сірим! Наше місто знають у кожній точці, в першу чергу із за залізниці, то чому наше місто і далі не розвивати, щоб люди не шукаючи кращої долі не виїжджали за кордон, а були з рідними і з достойною роботою!

  4. Таня Василюк коментує:

    Так, в Шепетівці залишилась тьма забігайлівок-кафе-бари-ресторанів і магазини. Якесь депресивне стало місто. Шкода!


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці