Олег Довгань: «Найстрашніше — не встигнути, не врятувати»
На його рахунку сотні врятованих життів, постійна турбота про пацієнтів та недоспані ночі… Навіть під час спілкування телефон лікаря Шепетівської багатопрофільної лікарні Олега Довганя не мовчить… Люди просять поради, допомоги чи просто підтримки та запевнення, що все буде добре…
Медик — з дитинства
Медиком Олег Миколайович мріяв стати у дитячому віці. Свій вибір зробив ще у 7 років через сімейну трагедію.
— У 1991-му році мама потрапила в ДТП та отримала важкі травми, — пригадує Олег Миколайович. — За її життя медики боролися у реанімаційному та травматологічному відділеннях, а потім їй довелося проходити тривале лікування.
Відтак, він теж захотів рятувати життя. Каже, що ніколи навіть не думав про іншу спеціальність.
У 9-му класі збирався вступати до Шепетівського медичного коледжу, а опісля — продовжити навчання в університеті. Втім, батьки переконали його закінчити 11 класів та відразу вступати до вишу:
— У 2002-му році я став студентом Вінницького медуніверситету.
Під час навчання тодішньому юнаку подобався напрямок травматології та акушерства і гінекології. Однак, уже на старших курсах, коли розпочалася практика в хірургічних та реанімаційних відділеннях, зрозумів, що його приваблює анестезіологія:
— Це — постійних рух та боротьба за життя, яка йде на хвилини.
Опісля проходив інтернатуру на базі Хмельницької обласної та Шепетівської районної лікарень.
Наразі Олег Миколайович працює на посаді анестезіолога у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології Шепетівської багатопрофільної лікарні та виконує обов’язки завідувача невідкладної медичної допомоги.
На війні не було медичних спеціальностей
— Я ніколи не думав, що колись стану свідком війни, тим паче, що потраплю на неї ,— каже лікар.
Втім, доля розпорядилася інакше. У 2015-му році під час четвертої хвилі мобілізації він поїхав у зону АТО.
Каже, отримав повістку і прийшов до військкомату. Вже там військові, вивчивши його справу, зазначили, що чоловік має право відмовитися від проходження служби. Однак, Олег Миколайович не залишився осторонь гарячих та трагічних подій, які тоді відбувалися на сході країни.
— Я підписав добровільну згоду про проходження служби, бо не міг спокійно спостерігати за тим, що відбувалося в країні, — зазначив співрозмовник. — Спочатку потрапив до навчального табору, що на Житомирщині, де проходили навчання 360 лікарів із усієї України, серед них — із Хмельниччини.
Після опанування навичок його відправили служити у складі 30-ї окремої механізованої бригади у 2-му гаубично-артилерійському самохідному дивізіоні.
До глибини душі медика вразило те, у що були вдягнуті наші захисники:
— Вони не мали однострою: всі були одягнуті в різну військову форму, а взуття — у кого берци, кросівки, а в кого й чоботи чи навіть резинові тапки… Однак, ніхто з мобілізованих не скаржився на умови, бо розуміли, що в країні йде війна.
Під час служби на сході виникали різні труднощі та всілякі неординарні ситуації. Однак, попри всі негаразди, медик гордиться тими людьми, з якими довелося познайомитися та нести службу.
— На війні зовсім інші цінності, — зазначає Олег Миколайович. — Там ти розумієш, що таке братерство, дружба та надійний товариш.
А ще чоловік пізнав, що таке справжня єдність:
— Прийшовши у підрозділ, який жив у селі на фермі, мені відразу виділили приміщення сільської ради. Воно було без вікон, без дверей. Однак, спільними зусиллями військових за день вдалося облаштувати повноцінний медпункт фактично ні з чого. А наступного дня вже прибули перші пацієнти.
На війні не було медичних спеціальностей.
— Там — ти просто медик, — зазначає співрозмовник. — Довелося лікувати всіх — військових і цивільних, — і все: від соматичних захворювань до складних поранень та опіків. Одного разу довелося пришивати палець у польових умовах пораненому солдату, бо можливості транспортувати його не було. І, на диво, все обійшлося без ускладнень.
Загалом же, Олегу Миколайовичу в зоні АТО довелося бути не лише медиком. Він виконував ту ж роботу, що й інші солдати: був водієм, механіком, розвантажував та завантажував снаряди тощо.
— Найстрашнішим для мене, як для лікаря, було не встигнути, не врятувати, — зізнається чоловік.
Окрім служби у ЗСУ, Олег Довгань тричі побував у зоні АТО в складі «Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова».
Це — найбільший неурядовий проєкт із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні проведення операції Об’єднаних сил (раніше — «антитерористичної операції») в окремих районах Донецької та Луганської областей, який реалізує Благодійний фонд «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» у співпраці з Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, за підтримки Ради національної безпеки та оборони України.
Відтак, пригадав один із багатьох випадків, коли було моторошно, що йому не вистачить часу, аби зберегти життя.
— У нас були визначені місця евакуації, — пригадує Олег Миколайович. — Одного разу ми приїхали, аби забрати пораненого бійця, який отримав снайперське поранення. Від того місця, де ми чекали, було всього лише кілька десятків метрів. Ми чули, як цього солдата евакуюють на ношах, але бігти туди не могли, бо навкруги відкрита місцевість. І здавалося, що от-от його доставлять, але час невпинно збігав. У такий момент розумієш, що втрачені дорогоцінні хвилини, і доля цього хлопчини може закінчитися трагічно… Це дуже страшно…
Коронавірусний фронт
Страх не врятувати, запізно опинитися у вказаному місці і у вказаний час, помилитися та думки: а що було б, якби так, і не інакше, — це все присутнє і в цивільному житті. Адже минулоріч шепетівським медикам довелося розпочинати боротьбу на іншому фронті — коронавірусному.
— Наша медична галузь була зовсім не готова до виклику, який кинула коронавірусна хвороба: спочатку — невідомість, потім — масовість та важкі хворі, — пригадує медик. — Не вистачало ні обладнання, ні захисту, ні кисню… Однак, завдяки згуртованості, волонтерам та самовідданості колективу, нам довелося встояти та сформувати потужну матеріальну базу.
Наразі оновлене відділення невідкладної медичної допомоги, яке за сумісництвом очолює Олег Довгань, готове до нових викликів.
Це — не просто приймальний покій, де пацієнти звикли оформляти історію хвороби, та чекати консультації чергового лікаря, а осучаснене приміщення з медичними апаратами.
Наразі його готовність складає орієнтовно 90 %.
Також триває добудова заїзду для «швидких».
— У структурі відділення — диспетчерська для зв’язку з бригадами екстреної медичної допомоги. А у самому відділенні зосереджено реанімаційний блок, облаштовані кабінети діагностики, зокрема, є сучасні апарати УЗД (один із них — портативний, який дозволяє працювати безпосередньо біля хворого), МРТ, цифровий рентгендіагностичний комплекс, новий відеофіброскоп, ШВЛ, сучасна система подачі кисню та автоматизована станція моніторингу пацієнтів.
Окрім того, оснащено кабінети стаціонару та оглядові.
Зараз проводиться оснащення операційного блоку.
Загалом, це — аналогія реанімаційного відділення, але з короткочасним перебуванням.
— Тут ми визначаємо ступінь важкості пацієнта, стабілізуємо його стан, та переводимо його до профільного відділення, відповідно до патології, — розповідає медик.
Однак, Олег Миколайович хоче, щоб надалі медична допомога стала для кожного пацієнта ще доступнішою, ще більш вчасною та розширеною.
Депутатство — це відповідальність
На виборах депутатів до місцевих рад минулого року Олег Довгань увійшов до складу депутатів Шепетівської міської ради 8-го скликання.
Втім, зізнається, що депутатство для нього — не статус, а відповідальність перед громадою і виборцями, які в нього повірили. А ще — це робота 24/7, бо робити абияк він не звик. Відтак, його життєвим постулатом стала фраза американського президента Джона Кеннеді:
«Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни!»
У День працівника медичної галузі пан Олег бажає здоров’я не лише своїм колегам у білих халатах, а й всім жителям, а ще — терпіння, мудрості, віри в зміни та краще майбутнє.
Щиро вітаємо, здоров’я та божої благодаті
Вітаємо найкращого лікаря !!!!дякуємо за все !!!!
Ця людина справжній лікар
Найщиріші вітання
Море здоров’я, терпіння, миру і поваги від пацієнтів! Вітаємо!!!
Вітаємо