Перший крок з Шепетівки у Європу

ІІ (Початок на с. 1 →)

Вчитель історії Камінскі сам розробив план рекультивації місця злочину, комунальники провели дренаж, відтак зробив проект ландшафтного парку. Гранд одразу схвалили у Євросоюзі. Визначили обов’язковість строків виконання робіт, виділили необхідні кошти. Парк визнали створеним за вимогами європейських стандартів паркового будівництва і віднесли його до ландшафтного пам’ятника Пам’яті невинно убієнних.

З часом дерева піднялися вгору, зміцніли. Клумби, алеї щовесни лагодять робітники під керівництвом агрономів. Сюди приїжджають люди зі всіх кінців світу, щоб вшанувати пам’ять загиблих.

— Тепер ми об’єднуємо кошти чергового гранду із коштами підприємця і на ось цій околиці спорудимо приватний туристичний готель, — мовив пан Камінскі. — Наші закони і закони Євросоюзу дозволяють такі проекти. Приїжджим створимо умови перебування, а для Ловіча — робочі місця. Такий готель потребує великої обслуги.

Поза очі деякі спеціалісти, працівники міськради говорили нам таке:

— Раніше він був найфайніший вчитель гімназії за яким табунами «ходзілі дзєці», а тепер — неперевершений керовнік і господар м’яста. Єго бардзо любі Ловіч і людзі.

Саме тому шістдесятирічного історика Камінскі громада «на ура!» втретє обрала собі за бурмістра.

Власне, розповідаючи про створення якогось муніципального об’єкта чи його модернізації, ба, навіть будівництво клумби або паркової алеї ловічські управники постійно наголошували на тому, що у Євросоюзі охоче допомагають тим, хто піклується про блага людей і водночас застерігали: упаси вас Господь не дотриматися найменшої умови проекту чи зробити якісь свої «раціоналізаторські» роботи. Більше по гранди не потикайся.

— Якщо тобі, пане Міську, пощастить вибороти такий гранд, — найперше добре обміркуй: зможеш виконати умови чи ні. Якщо не впевнений не починай робіт.

І вслід наголошували, — починати потрібно з маленького об’єкта, з невеликої справи. Обов’язково.

На міському водоканалі муніципальної власності управники Ловіча зачарували шепетівських посланців. Вони йшли до блиску впорядкованою господарською територією. У залі головного корпусу, як розповідав депутат Михайло Верхогляд, йому спочатку здалося, що то показують велетенську заводську лабораторію. Скрізь дзеркальна чистота. Кожен працівник у білому халаті і чепчику. На столах новісіньке обладнання. Хімічний посуд — реторти, пробірки, колби, розчини, хімікалії — все має своє місце.

Зала комп’ютеризована. Великий екран висвітлює увесь технологічний процес — от забору води з кожної свердловини до закільцювання трубопроводів із меншими підприємствами у кожній гміні. За усім процесом пильнує інженер-оператор. Та, головне, під контролем іншого оператора вода із свердловин проходить через сім ступенів очищення, систем захисту. Кожної години лаборантка робить хімічний аналіз. У кінцевому наслідку вода має такий джерельний смак, наче її помпують із стометрової артезіанської свердловини.

— У нас встановлена американська апаратура. Лінії працюють безвідмовно. Створили ми це підприємство за рахунок грандів, що надійшли з Євросоюзу, — чітко сказав один із інженерів.

— Якість Шепетівської води і проблеми шепетівчан знаємо. Якщо захочете — швидко здолаєте: ми навчимо як це зробити, — на оптимістичній ноті зумисне з суржиком повторила сказане інженером Наталка Коріжко, що була за перекладача.

Зрештою, майже з першого кроку робочої екскурсії Михайло Полодюк і обидва міські депутати зрозуміли, що толерантні і високоінтелектуальні бурмістр Кшиштоф-Ян Камінскі та керівники комунальних служб достеменно знають стан комунальної служби Шепетівки та її технічне забезпечення. І що люди конче хочуть допомогти. Хочуть бачити наслідки своєї праці не тільки у Ловичі…

— Ви, панове, будьте уважними. Не захоплюйтеся, а більше запитуйте нас. Потім будемо виробляти умови співпраці і складати програму подальшої нашої спільної роботи, — наголосив пан Камінскі, коли переступали прохідну комунального господарства. А там також американська сміттєзбиральна потужна техніка, агрегати вторинного ринку із змінними вузлами з Німеччини, тямущі і працьовиті люди у колективі, — ось таємниця чистоти міста.

Поділитися посиланням



5 коментарів до статті «Перший крок з Шепетівки у Європу»

  1. Юрий Максимчук коментує:

    Хватить переймати досвіди,Пора щось робити..Місто заслуговує на краще.

  2. Ан­дрій коментує:

    Для того щоб підмести та почистити вулиці потрібно аж у Польщу пертися????? Ви там що знущаєтеся?

  3. Mascha Juzlowa коментує:

    “троє ше­пе­тівсь­ких не­офі­тів” і т.д.. Стаття настрій підняла, давно так не сміялася

  4. Ірина Погребняк коментує:

    Хороший настрій? А як тобі термін виробнича екскурсія?

  5. В коментує:

    Petro Makarenko-style!! Є такий закон: коли він береться за перо – чекай виборів.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Новини партнерів



Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці