Доісторична викопна амфібія прославила Гриців
Не повірите, але перший сюжет з нагоди Міжнародного дня музеїв Національний науково-природничий музей НАН України присвятив Шепетівщині. А саме розповіді про виконпну амфібію — новий вид саламандр Palaeoprotеus miocenicus. Рештки саламандри, що жила у добу міоцену було знайдено у селищі Гриців, що у Шепетівському районі. Про це розповів палеонтолог Вадим Яненко.
У землі ховається чимало нових відкриттів. Палеонтолог Вадим Яненко знає це як ніхто. Разом із колегою з Швейцарії Давідом Василяном він описав новий вид саламандр — Palaeoproteus miocenicus. Їхні рештки знайшли зокрема в селі Гриців Хмельницької області.
Саламандра Palaeoproteus miocenicus жила 11–9 мільйонів років тому. Це останній представник роду Palaeoproteus. Довжина його тіла у 1,4 рази перевищує розмір інших палеопротеїв. Розмір саламандри разом із хвостом — від 17,3 до 39 сантиметрів.
Статтю про відкриття вчених опублікували в журналі Nature. Свого часу палеонтолог Яненко розповів про відкриття у Грицеві виданню «Куншт».
Чому ви вирішили шукати новий вид саламандри у селищі Гриців?
— У 2017 році мій колега Олександр Ковальчук познайомив мене з Давідом Василяном, провідним фахівцем з саламандр у Європі. Він раніше, ще у 2013 році, відкрив новий вид гігантської саламандри з України. Вона називається Ukrainurus hypsognathus. Це величезна саламандра до двох метрів, яка жила в цей самий період (в епоху міоцену — прим. ред.). Наш вид Palaeoproteus, який ми описали пізніше, — значно менший.
Міоцен — найновіша епоха періоду неогену, другого періоду кайнозойської ери. Міоцен тривав з 23 мільйонів років тому до 5,3 мільйона років тому. Тварин епохи міоцену найчастіше знаходили в Північній та Південній Америці, Південній Європі, Східній Африці, Індії, Пакистані. На той час ссавці вже мали приблизно сучасний вигляд. Чимало архаїчних видів тварин вимерли у олігоцені, який передував міоцену. В еру міоцену з’явилися примітивні антилопи, олені та жирафи, а також собаки й ведмеді.
Серед земноводних, що жили на території України в міоцені, описані до виду дві саламандри: Ukrainurus hypsognathus і Palaeoproteus miocenicus. Також були жаби, родичі тритонів, маленькі саламандри.
Давід приїхав до нас у гості в грудні 2017 року. І поділився припущенням, що в Грицеві може бути ще один вид саламандр, матеріали якого можуть перебувати у нас в музеї. Рештки саламандри, яку ми описали, лежали в музеї близько 30 років. Але вони були перемішані з кістками інших тварин, і їх було лише декілька. Тому визначити, що це, а тим більше — описати без порівняльного матеріалу не було жодних шансів.
І, власне, сьогодні є тільки один фахівець із викопних земноводних і плазунів на всю Україну, і той з’явився у 2017 році. Тож Давід запропонував мені попрацювати над міоценовими матеріалами. Ми передивилися всі наявні зразки і справді виявили декілька кісток цього виду (Palaeoproteus miocenicus — прим. ред.).
Це були нижньощелепові дуги й спинні хребці. На той час у музеях Австрії було кілька екземплярів, з якими працював Давід. Тому в нас було з чим порівнювати. Опис нового виду базується на порівнянні кісток нового екземпляра з наявними зразками близьких родичів. Завдяки порівнянню і мікроскопії ми встановили, що це зовсім новий вид.
До цього було описано лише два види цього роду (роду палеопротеїв — прим. ред.), наш — третій. Крім того, наш Palaeoproteus — наймолодший. Попередні два представники цього роду жили значно раніше, мінімум на 30 мільйонів років. Отак у нас вийшло описати Palaeoproteus miocenicus.
На жаль чи на щастя, певно, на жаль, уже не знаходять. Це місце вже зруйноване. Його відкрили на початку 1980-х років. Це вапняковий кар’єр, у якому палеонтологи нашого музею знайшли великі поклади кісток — не лише амфібій і рептилій, а птахів і практично всіх груп тварин. Це місце датується 9–11 мільйонами років тому.
Чому саме в Грицеві знаходять ці решки?
— Ще є один аналог в Хмельницькій області — біля села Климентовичі. Це місцезнаходження виявили випадково у кар’єрі на території зони, де утримували засуджених. Туди запросили палеонтологів, з розповідей старших колег, лише на добу. Вони знайшли вапняковий шар, який, можливо, був лагуною, а заразом — і цікаві кістки в ньому. Климентовичі того самого віку, що і Гриців. Інших місць середнього сармату у нас немає. Мається на увазі, з міоцену середнього сармату. Сарматський ярус — один із геологічних ярусів верхнього міоцену. Звичайно, є поклади набагато старіші, але ці два місця в Хмельницькій області — унікальні. Сьогодні з цих місць нічого не залишилося, оскільки там розташовані кар’єри, де видобували граніт.
Можливо, були якісь природні умови, через які саламандри жили саме там?
— Так, це були невеликі заводі. Чому з Грицева дуже багато кісток земноводних і плазунів? На нашу думку, це були кормові столики хижих птахів, які харчувалися великими зміями й амфібіями. У цих місцях накопичилася велика кількість тваринних решток. Це великі кладовища тварин, так би мовити.
За рахунок чого викопні рештки так довго зберігаються?
— За рахунок фосилізації. Фактично відбувається скаменіння кістки. Тому до сьогодні ми можемо працювати з цими матеріалами. Вони скам’янілі.
Як ваше відкриття впливає на майбутні дослідження? Яке значення воно має для палеонтології?
— Для палеонтології це ще плюс один вид хвостатого земноводного. Ми доповнили, скажімо так, викопну фауну України. Як воно може впливати? Нові дані, нові знання. Від цього сучасна фауна абсолютно ніяк не зміниться. А викопна поповниться новим екземпляром. Власне, як і всі палеонтологічні дослідження.
Залишити відповідь