Купа лайна посеред потяга

У вівторок до нашої редакційної скриньки надійшов лист від читачки. У ньому  жінка описала обурливі речі, що відбуваються з українцями мало не щодня. І це в той час, як Україна крокує у Європу…

Для пасажирів електропоїзда № 6252 (машина 520) Шепетівка-Козятин понеділок розпочався з не дуже приємних речей. Коли електропоїзд подали для посадки, то у тамбурі другого вагону вони мало не вступили у купу людського лайна. Хоча деякі таки вступили… Що уже говорити про гидотний вигляд та ядучий запах, від якого багатьох мало не знудило. Пасажири другого вагону почали пересідати до третього та четвертого.

Звичайно, повідомили машиністів і попросили терміново запросити прибиральниць. Як не дивно, протягом 20 хвилин поки проводилася посадка на потяг, ніхто і не думав прибирати. На той час до вагона зайшла одна з пасажирок – стара бабуся з голими синіми ногами, а головне з проблемами психіки, і почала шаркати ногами по лайні, розтираючи його, а потім в брудному смердючому взутті пройшлася через два вагони. Поїзд рушив, ми повідкривали вікна, дзвонили машиністам, просили якось організувати прибирання, навіть погрожували подзвонити на «гарячу лінію», але ніякої реакції.

Десь аж біля Полонного один із машиністів таки швиденько проскочив вагонами і швиденько побіг до електровоза. Нашому обуренню не було меж. Дзвонили на гарячу лінію Прем’єр-міністра (№15-45), але там відповіли, що «всі питання вирішувати з органами місцевої влади, а оператори можуть тільки надати консультації з питань надання субсидій». Потім звернулися на «гарячу лінію» управління залізної дороги (№ 044-465-33-44). Оператор вислухала і на моє питання, коли чекати відповідь, промовила: «Через 14 днів». Тут уже сміялися пасажири майже усього вагону!.. Така знаєте нервова реакція на події.

І це хочемо в Європу? Цікаво, яка була б реакція поляків на такий випадок у тій самій Польші, звідки ми отримали нового очільника? А такого просто не могло бути, бо там не вирішували б, де прибиральниці вагонного депо, чи відповідає за це черговий по вокзалу, а терміново  прибрали б неподобство.

Але чому дивуватися, коли нас у власній країні називають «ніщебродами» (саме так називають простих українців, які не зуміли накрасти собі на гарне життя). Хіба ж ми можемо заслуговувати на повагу від інших, коли не маємо її у власній країні?

Саме цікаве, що в Козятині до нашого потягу підійшло аж п’ять прибиральниць в оранжевих жилетках, проте жодна з них не зайшла до вагону. Біля другого вагону всі п’ятеро дружно глянули у тамбур і звичайно не побачили отого неподобства, яке було в Шепетівці, тому що воно рівномірно розповзлося по всіх чотирьох вагонах електропоїзда. То ж одна з них махнула віничком, змітаючи якесь сміття з підніжки і всі дружно пішли далі.

У наступному електропоїзді Козятин-Жмеринка двері до салону другого та третього вагонів висіли кособоко і не закривалися, тамбури були відкриті, тому що ціле полчище дрібних торгівців окупували електричку. Пропонувалося від пиріжків власної випічки до матеріалів для обробки шкідників. Шкарпетки, скатертини, глиняний та фарфоровий посуд, ліхтарики, десятки інших господарських дрібниць, прянощі, тістечка, газети та журнали, напої… всього не перерахувати. Один з перед одного продавці бігали з одного вагону до іншого, не дбаючи про комфорт пасажирів. Ніхто нас не питав, чи хочемо ми слухати зазивні голосні пропозиції продавців, чи може нам холодно і некомфортно їхати у вагонах, які наскрізь продувають протяги. Звичайно, не з доброго дива ці люди бігають по вагонах і торгують усякою всячиною. Напевно, тут деякі знайшли свою нішу і роками ходять отак з ранку до пізньої ночі. Але ніхто знову ж таки не питає бідного пасажира, як йому іноді хочеться тихо, спокійно і в теплі проїхати отих десяток зупинок!.. До речі, щодо обігріву вагонів. Опалювальний сезон, здається, ще не закінчився, чи вже тотальна економія пального досягла свого апогею і власним здоров’ям пасажири повинні розраховуватися за нього?

Цікаву думку виказав один з пасажирів: може запропонувати новому очільнику залізниці пожертвувати з «барського плеча» один мільйончик (розмір його місячного заробітку) на ремонт дверей у вагонах та заробітну плату прибиральницям, які хоч спробували б відмити грязюку у вагонах для «ніщебродів», яка роками налипала.

Щодо органів місцевого самоврядування, слушну думку таки виказала оператор гарячої лінії Гройсмана, що саме вони повинні контролювати,  куди направляють кошти та в яких умовах подорожують їхні виборці. А то вагони старі, брудні, смердючі, двері перекособочені, вікна щільно не закриваються.

А може варто Ольгу Фреймут чи Абрамова запросити проінспектувати електропоїзди місцевого сполучення, щоб не тільки «ніщеброди» побачили бруд, але керівництво залізної дороги звернуло на цю кричущу антисанітарію увагу?

 

Поділитися посиланням



5 коментарів до статті «Купа лайна посеред потяга»

  1. До Європи, як до неба… https://www.youtube.com/watch?v=gllZ3GS5beM

  2. В коментує:

    А ви поцікавтеся, яка нині в залізничників зарплата. А також дізнайтеся, чому пан Гройсман не дає коштів на купівлю нових електричок, як і майже всі його попередники й міністри транспорту.

  3. Nataliya Gurinovich коментує:

    Ось де гроші заховані https://goo.gl/WYoPPa

  4. День за днем коментує:
  5. В коментує:

    Вова Гройсман керує урядом давно. Укрзалізниця давно переведена під пряме керування уряду, бо в ній “крадуть”. А який результат? Пшик.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці