Хмельничанка стала першою дівчиною-кінологом в історії військової частини 3053

Для Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України — це явище достатньо неординарне, тому варто про це розповісти! Знайомтеся: солдат Катерина Мартинчук, а з нею, звісно — її вихованка, напарниця, друг — східно-європейська вівчарка Белла. Вони завжди лише разом і саме це стало основною причиною підписання дівчиною військового контракту з Нацгвардією — щоб ніколи не розлучатися зі своєю улюбленицею.

— Не уявляю свого життя без неї. Тут, в частині я можу цілими днями бути з Беллою, займатися з нею, тренувати, вигулювати, тоді — разом на службу з патрулювання, — розповідає Катя, — Як я прийшла на службу? Так склалося, що моя професія — кондитер — як виявилося, не приносила мені задоволення, коли влаштувалася після закінчення одного з Хмельницьких ліцеїв на роботу за отриманою спеціальністю. Відчувала, що це не моє. А оскільки в моїй родині є військові і я завжди багато чула розмов про цю сферу, чимало знаю про службові будні та специфіку служби і мене це приваблювало, почала роздумувати над тим, чи не змінити мені професійне спрямування. На той час я уже придбала у місцевих заводчиків вівчарок свою Беллу, бо завжди, скільки себе пам’ятаю, дуже любила тварин, особливо ж — собак і мріяла, що матиму свою власну, коли стану дорослою. Цей час настав.

Коли дівчина дізналася, що є реальна можливість служити в Хмельницькій частині Нацгвардії разом зі своєю улюбленицею, складаючи одну команду, коли це вже не просто твоя собака і друг, а ви вже напарники по службі — це надихнуло Катерину зробити остаточний вибір та прийняти рішення підписати контракт та влаштуватися в кінологічний взвод військової частини 3053.

— Ні, це зовсім не так легко, як здається — бути кінологом. Але я щаслива і цілком задоволена тим, як нам обом все вдається!, — ділиться дівчина, — бути кінологом у Нацгвардії — означає підвищену відповідальність, бо ж відповідаєш не лише за себе, а й за свого службового собаку, а це у війську — повноцінна бойова одиниця. Це також підвищені фізичні навантаження — тренування зі своїм вихованцем по багато годин на день, без вихідних, після чого — тривалі патрулювання містом, багато іншого…Але воно того варте! Коли втомлена і навіть виснажена, я обіймаю свою улюбленицю, розмовляю з нею, ідемо просто на прогулянку — втому і стрес як рукою знімає! Здається, вона усе розуміє, що я відчуваю, як почуваюся, що мені потрібно. Вона дає мені неймовірний ресурс, відновлює мої сили, є моїм мотиватором!

А ще Катя зізнається, що вони з Белою навіть характерами схожі, відчувають одна одну.

— Коли я прийшла вибирати цуценя і побачила її, моє серце тьохнуло, відразу зрозуміла — ось вона, та, кого я хочу взяти! А те, що хотіла завести саме «дівчинку» вирішила вже давно — я розраховувала на її покладистий характер, слухняність, беззаперечне прийняття і визнання мене. І я не помилилася. Белла розуміє мене з напівслова, а іноді й без слів. Вона дуже надійна, я точно можу розраховувати на неї. А вона — на мене. Ми ж друзі і напарники!

Коли патрулюють разом місто, перехожі звертають увагу на цю гарну пару — красиву дівчину у гвардійській формі та її супутницю — струнку вівчарку, яка, незважаючи на те, що є молодою та грайливою, завжди дуже пильно й уважно несе службу,спостерігаючи за навколишньою обстановкою та миттєво реагуючи на команди своєї господині.

— Впевнена, що це найкраща робота, яку можна уявити, — стверджує Катерина, — і хоч вдосконалюватися, професійно рости ще потрібно нам обом — ми готові до цього, це приносить мені справжнє задоволення — виховання з моєї улюблениці справжньої службової собаки.

Солдат Катерина Мартинчук з Беллою нещодавно повернулися з кінологічних курсів, що протягом чотирьох місяців проходили на базі Навчального центру Національної гвардії України у місті Золочів.

— Це був дуже інтенсивний курс, усі чотири місяці ми навчалися протягом шести днів на тиждень, від самого ранку до пізнього вечора. Навчання включало в себе усе, що необхідно знати та вміти як кінологам Нацгвардії, так і нашим службовим собакам. Без цих курсів було б значно важче — усю інформацію довелося б шукати самостійно та навчатися на власних помилках. А в нашій службі це неприпустимо — ти маєш бути від початку підготовленим висококласним фахівцем, і твоя собака має бути на належному рівні підготовки. Отримані там знання й навички цінні та важливі і я дуже вдячна викладачам за усе, що отримала. А також — моєму керівництву та колегам тут, у Хмельницькому батальйоні, за те, що діляться власним досвідом та знаннями про тренування та виховання службових собак.

Крім головного і найбільшого захоплення — собак, Катя захоплюється ще й вокалом, гарно співає і раніше, під час навчання, часто доводилося виступати на сцені перед глядачами.

— Мені це подобається і я планую відновити свої заняття з вокалу, щоб рости також і в цьому напрямку. Зараз моє життя дуже насичене — з Беллою, поки вона росте, потрібно займатися досить багато, тренувати, проводити з нею достатньо часу, щоб виховати з неї справжню помічницю собі, повноцінну службову собаку-фахівця і просто — це велике задоволення — мати такого найкращого друга. Вона підтримає, не зрадить і не підведе — от у цьому я впевнена як ні в чому іншому!

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці