Палац Сангушків не належить громаді Ізяслава, тому відсутні законні підстави його реставрувати
На початку червня у палаці Сангушків, що в Ізяславі, обвалилася стіна. Тепер в ній зіяє отвір у півсотні квадратних метрів.
У XVII столітті новозбудований палац засяяв розкішшю і багатством, демонструючи велич його господарів. Тепер про його красу залишається лише здогадуватись, бо перед очима постає зруйнована аварійна споруда. На цьому фоні навіть останній обвал не видається чимось вражаючим. Тріщини йдуть по багатьох стінах будівлі, і лише справа часу, коли впаде наступна.
Як пише «Голос України», латати дірки, укріпляти стіни, ремонтувати і реставрувати будівлю треба було вже давно. Але все впирається в кошти. Потрібних мільйонів немає ані в міській, ані в районній казні. Область також не може підтримати фінансово цей об’єкт. Пам’ятка загальнонаціональна — тож і відповідальність за неї має нести держава. А в неї до цього палацу руки не доходять. І невідомо, коли дійдуть.
Тож єдине, що змогли зробити в Ізяславі місцеві керманичі після аварії, це зібрати комісію, скласти акт про руйнування, передати дані в обласне управління культури… А тепер хочуть звернутись по допомогу до Міністерства культури. Причому йдеться не про фінансування масштабних робіт — треба хоча б огородити аварійну споруду, котра стала небезпечною.
Хто має взятись за все це, незрозуміло. Бо виявляється, що у палацу навіть немає власника. Формально він не належить територіальній громаді. А лише власник може замовити документацію на ремонтні роботи, просити про виділення коштів та й взагалі нести відповідальність за історичну пам’ятку. Тож яка її подальша доля, незрозуміло.
Десь у США ще досі живе останній нащадок роду Сангушків. Треба йому подарувати і хай сам ремонтує.
Як так?
Це споруда хоч і належить громаді Ізяслава,але незабувати ,що то теж історична памятка.
І потрібно зберігти !!!!
А дірки латати,і приводити в нормальний лад будівлю
В 50-60р.р. в самому палаці був розташований штаб мотострілецького полку. Почалось все 1968 року, під час термінової передислокації до Чехословаччини командир полку наказав здерти бляху з покрівлі на госп. потреби, у т.ч. на, якимось чином відсутні димарі до польових кухонь. Будівлю палацу лишили напризволяще. На рубіж 80-х -90-х, коли територію залишили військові, там вже не лишилось ані вікон, ані більшості перекриття верхнього поверху. Сумнозвісні бляшані комини від польвих кухонь знайшлися в якомусь з складів на початку 80-х…
Нащадки проживають в Бразилії, приїздили років десять тому. Не думаю, що після екскурсії по залишках родинного гнізда, в них виникло бажання побачити його ще коли-небудь.