Почесний шлях гвардійця-миротворця з Хмельниччини
У світі 29 травня відзначають Міжнародний день миротворців Організації Об’єднаних Націй. День проголошений рішенням Генеральної асамблеї ООН від 11 грудня 2002 року. Саме цього дня в 1948 році Рада безпеки ООН заснувала першу місію з підтримки миру.
Відтоді були проведені 72 миротворчі операції. За ці роки під прапором ООН пройшли службу понад 1 млн миротворців, 3800 із них загинули при виконанні службових обов’язків. Нині в 14 миротворчих операціях на чотирьох континентах проходять службу понад 88 тисяч військовослужбовців, військових, поліцейських і цивільних співробітників з 124 країн. Мета кожної місії полягає в порятунку людських життів, запобіганні масовим злочинам і створенні основи для побудови миру. Значна кількість військовослужбовців Національної гвардії України також брали участь у миротворчих місіях в точках локальних конфліктів у багатьох країнах світу.
Одним з таких гвардійців, яким поправу пишаються побратими та командування військ, який заслуговує на найкращі нагороди та слова визнання, вдячності й пошани не лише в цей день є військовослужбовець патрульної роти міста Кам’янця-Подільського — інструктор з фізичної підготовки та спорту прапорщик Олександр Михальчук.
Участь у миротворчій місії під час воєнного конфлікту у Боснії та Герцеговині став початком його бойового шляху, після чого ще неодноразово повертався на фронт, однак уже в своїй країні…
— Я виховувався у простій робітничій родині, звик розраховувати сам на себе, до того ж, скільки себе пам’ятаю, дуже хотів стати військовим, тож бути бійцем, захищати себе та заступатися за слабших вчився вже з дитинства, — ділиться Олександр, — здобув ці навички ще з малих років. А ще — бажання справедливості, чутливість до брехні, нетерпимість до насильства, потребу захищати та опікуватися тими, хто сам не в змозі це робити. Коли після закінчення школи та училища, де здобув спеціальність «Майстер сільського будівництва» прийшла повістка до армії, сприйняв це як належне і навіть зрадів — це було першою сходинкою до здійснення моєї давньої мрії стати професійним військовим. Тоді, у 1997 році, всі хлопці призовного віку розуміли, що мають відслужити, і здебільшого, кожен чоловік був готовий до цього, а я ще й дуже цього хотів. Потрапив на службу у Аеромобільні війська, у військову частину А-0301, що в місті Болград Одеської області, на посаду сапера.
Саме під час проходження служби — від солдата до сержанта — Олександр здобував цінні навики стрибків з парашутом, навички стрільби та розвивав свою фізичну підготовку, всерйоз захопився спортом. Коли 1998 році тодішньому солдату-строковику запропонували прийняти участь у миротворчій місії ООН, без особливих вагань погодився та був зачислений як кандидат в миротворчі війська.
— Я був радий, що їду на місію, оскільки знав, що досвід, здобутий там, мені багато чого дасть для майбутньої військової кар’єри і дуже знадобиться в майбутньому. Все, зрештою, так і сталося, — розповідає Олександр. — Наша аеромобільна дивізія була єдиною в своєму роді та той час в Україні. Ми знали, куди і для чого їдемо: мали змінити наших попередників — Миколаївську аеромобільну бригаду, що саме була там на ротації.
Перед виїздом протягом трьох місяців разом з побратимами Олександр проходив спеціальну підготовку на базі Навчального центру у місті Гвардійське на Дніпропетровщині, де на відмінно здав усі необхідні заліки та був зачислений в 240-й спеціальний батальйон, який виконував місії в НАТО.
— 7 жовтня 1998 року в складі батальйону я був відправлений на тринадцяту ротацію в Боснію і Герцоговину, в Сербію, на посаду кулеметника БТР, де проходив службу протягом шести місяців під командуванням Французької дивізії «Саламандра», — розповідає прапорщик Михальчук. — Під час служби також був прикомандирований до Французької морської піхоти, яка знаходилася в Сербії, де й здобув свій перший великий бойовий досвід.
Перебуваючи на миротворчій місії Олександр разом з іншими українськими миротворцями виконував завдання з охорони особливо важливих об’єктів, охорони біженців, несення служби на блок-постах, патрулювання міст, сіл, аеропортів та інші бойові завдання. По завершенню у складі миротворчої місії сержант Олександр Михальчук був нагороджений медаллю НАТО за успішне виконання бойових завдань. Служба у Боснії та Герцеговині поклала початок подальшому бойовому шляху Олександра — вже там, під час строкової служби, все для себе вирішив остаточно і чітко знав, що залишиться у професійній армії назавжди.
— Як тільки повернувся в Україну та звільнився зі строкової служби у 1999 році, одразу ж підписав свій перший контракт з військовою частиною 3053 Національної гвардії України (тоді — «Внутрішні війська». — Авт.), аби служити в Кам’янець-Подільській патрульній роті, де по теперішній час проходжу службу на посаді Інструктора з фізичної підготовки і спорту, навчаю всьому, що сам знаю та вмію, молодше покоління гвардійців.
Досвід, отриманий під час здійснення миротворчої місії у Сербії однозначно виявився дуже потрібним — вже на території своєї країни, коли довелося стати на захист України, починаючи з найгарячішого — кривавого 2014 року, коли східний сусід підступно напав на нашу Батьківщину, прапорщик Олександр Михальчук неодноразово приймав участь у проведенні Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил у Донецькій і Луганській областях, де знадобились і добре прислужилися у боротьбі з ворогом навички, набуті в миротворчій місії.
Сьогодні інструктор з фізичної підготовки та спорту патрульної роти міста Кам’янця-Подільського прапорщик Олександр Михальчук є одним з найуспішніших та найефективніших у виконанні службово-бойових завдань військовослужбовців, а також тим, на кого рівняється та бере приклад молоде покоління військовослужбовців, в тому числі й син Олександра — Андрій, який разом з батьком, що є для нього дійсно достойним прикладом для наслідування, служить у підрозділі з охорони громадського порядку, забезпечуючи мир та спокій своїх співвітчизників.
Слава Україні! Слава синам патріотам України!
Зі своїми проблемами не можемо вже шостий рік розібратись, зате регулярно приймаємо участь у вирішенні якихось конфліктів у Косово та Зімбабве. Страна не пуганых идиотов. А ідіоти вони ж неосудні, так як є якимись активістами.