Валерій Напиткін: «Славута вже багато століть була спадкоємницею Сангушків»
До редакції «День за днем» у відповідь на статтю депутата Шепетівської міської ради «Алла Бунечко: «А район мусить бути Шепетівський» надійшов лист від мешканця Славути, що там теж не ликом шиті.
На засадах плюралізму, публікуємо лист пана Валерія повністю:
…ЯКЩО ДОЗВОЛИТЕ…
«В уряді нашому одні мерзотники, але я не люблю,
коли про це говорить іноземець»
Питання, в принципі, вже вирішене. Як кажуть в іншій цитаті — якщо згвалтування не уникнути, просто розслабтеся. Але поки що де-юре нічого не сталося, дозволю собі — як автор 6 (шести) книг про Славуту і все ще Славутський район, автор гербів всіх 79 сіл все ще Славутського району (до речі, в Шепетівському районі нема жодного села з гербом), автор 2D і 3D реконструкцій всіх історичних будинків Славути і практично всіх історичних споруд населених пунктів все ще Славутського району, автор сайту slavuta.km.ua (який веду вже чверть століття) etc. etc. etc, дещо зауважити.
Отже, всемилостива пані депутат, майбутня наша (славутська) володарко, прошу пробачення за все, що сказане буде далі. Не звольте віддавати наказ висікти мене на стайні, я більше не буду.
Я розумію, що вище пісуара «Спринтер» у Вашому, пані, районі, мені вже не піднятися (з Вашої точки зору). Тепер, проїжджаючи через Шепетівку до Славути, я це пам’ятатиму — коли автобус, нарешті, причалюватиме, обережно пробравшись через півметрові ями в колишньому асфальті, і народ тоскно розбредеться по посадках, тому що туалет — о, милостива пані, Ви коли-небудь бачили туалет шепетівського автовокзалу? Цей радянський шедевр за сто метрів в полі, льодяний взимку, з великими брилами намерзлого самізнаєтечого і смердючий літом, з класичними дірками в підлозі? Кожного разу — особливо взимку — його єдина лампочка світить мені, немов Полярна зоря, вказуючи шлях. І наступного разу, пісяючи на дерево в посадці, я іншими очима дивитимусь на той недобудований біля автовокзалу і покинутий вже років з тридцять п’ятиповерховий будинок, який шепетівські аборигени розтаскують на цеглу, на навколишні купи сміття, але все одно знатиму — Шепетівка має славну візитівку, в цьому відношенні вона зберегла радянські традиції. Ще з того часу, коли вона напиналася як «батьківщина Островського» (до речі, назву музею змінили лише декілька тижнів тому), а Славута вже багато століть була спадкоємницею Сангушків. Я, звісно, розумію — хто вони такі, наші провінційні Сангушки проти вашого столичного Островського, але що зробиш, так склалося історично, вибачайте ще раз.
З Вашої статті також розумію, що розмір має для Вас значення. Зауважу лише, що, як колишній випускник Київського політеху, все ще пам’ятаю табличку множення — і якщо однакова кількість населення живе на площах, що відрізняються вдвічі, то простим діленням визначаємо, що щільність населення в Шепетівці вдвічі менша. Назвемо це просто — «село». Я нічого проти не маю щодо села (будь-якого), але розмір як аргумент — це щось підсвідоме. Звісно, в кожного свої комплекси — і великий Шепетівський район кращий від малого просто тому, що великий. Збулася вікова мрія багатьох шепетівчан.
Аналогічно, «великий» стихійний базар на вашому центральному проспекті раз на тиждень і закаляні навколишні під’їзди кращий від стаціонарного, але меншого славутського. Бізнес-прозорливість шепетівчан, до речі, очевидна по закинутому ринку на повороті до Славути. Це — якщо Ви не в курсі — той, біля кіоску з шаурмою та іржавого світлофору, що мав регулювати рух тисяч покупців та інвесторів.
Вузлова станція? От з цим не посперечаєшся. Вокзал класний. Але, на жаль, місто до нього не має відношення. Його будували і реконструювали коштом держави, а не міста. Тобто, певною мірою я теж доклався до нього. І перетин залізниць дістався в спадщину, а не вашими зусиллями. Поясню простіше: ваше основне бюджетоутворююче підприємство абсолютно залежить від держави. І в світлі вірусного (і будь-якого) кінця світу може одного чудового дня просто позбавитися значної (якщо не більшої частини) субвенції. І ваша столичність розвіється, як роса на сонці — погодьтеся, що не може в цьому випадку стати бюджетоутворюючою альтернативою яка-небудь вокзальна повія… До речі, про підприємців — скільки з них у вас дійсно приватні, а скільки приватні в плані обслуговування вашого найбільшого бюджетного підприємства? Бо накриється воно — накриються і вони. Славутчани в цьому плані більш самостійні — в нас нема централізованої годівнички, ми як маленькі вовки, що змушені крутитися, а не освоювати бюджет…
Підозрюю, що Ви, як депутат Шепетівської міської ради це розумієте — і годувати ваших потенційних безробітних ми повинні будемо спільно.
Розумію, що Вам особисто наші проблеми без різниці. Якщо відверто — мені ваші теж. Все це було. Шепетівська округа — як далека периферія Вінницької області — з Вашої точки зору, прецедент, насправді ж ліквідована саме за економічну неспроможність (назвемо прямо — містечковість). Підгребти під себе спадщину Сангушків і атомну станцію зовсім не означає право сказати «Шепетівка — колишня князівська столиця і місто, де розміщена атомна станція». Це стане очевидним дуже скоро. Щоправда, ціною опускання Славути і Нетішина до рівня щотижневого блошиного ринку на проспекті. І я розумію, чому Ваш, пані, натяк на нашу славутську недолугість широко підхоплений широкими верствами шепетівчан — з одного боку, статус і комплекси великого села не дав багатьом з них дізнатися, що воно таке — «пісуар», з іншого — це радість тінейджера, що вперше виходить в підворітню на узаконений гоп-стоп.
Гарний початок для столиці.
Втім, дякую, що на праві молодших братів нам, славутчанам, дозволено брати участь у спільних проектах (як-от туризм).
І в мене їх, проектів, єсть! Аж два:
Перший — давайте я зроблю герб для когось села зі все ще малого (по-іншому — недовеликого) Шепетівського району! Безкоштовно. Так, як робив для всіх 79 сіл свого Славутського. Вибачайте, що в нас вони є, а у вас нема — але хто ж знав, що так складеться, і краще пізно, ніж ніколи. Що таке герб, подивіться в Вікіпедії.
Другий — ми, славутчани, ініціюємо збір коштів на покупку пісуара «Спринтер» для майбутнього туалету на шепетівському автовкзалі (звісно, якщо він потрібен — бо пасажиропотік там теж так собі; якщо ні — подаруємо просто як візрець.) Під гаслом «Шепетівка вміє стріляти — навчимо її пісяти»! Особисто готовий зробити перший внесок.
Якось так.
майбутній шепетівський васал
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
👏👏👏
Шепетівка наше рідне місто і ми його любимо, та будемо відверті, ні в яке порівняння зі Славутою і мови не може бути. Боляче спостерігати на занепад Шепетівки. І в долоні немає приводу плескати.
Шановний краєзнавець основний меседж статті пані Алли так і не зрозумів. А він полягає в тому, щоб об‘єднуватись у потужну громаду і працювати спільно на її благо, а не сваритись. Певно, колись ми ще прийдем до того, що зрозуміємо необхідність єднання і взаємоповаги, а не подібні «алаверди», які більше схожі на образи маленької дитини, аніж конструктивну відповідь на чудову аналітичну доробку Алли Бунечко.
Також і Ізяслав,там теж є резиденції.
Хіба може спадкоємницею по виробництву пива?
Тоді да,пиво непогане було)
Зараз так собі)))))
А Шепетівка спадкоємиця графа Потоцького, то й що?
Сангушко вже давно не князь а славута не місто. Так село червоні яблучка.
Перед тим, як назвати Славуту селом, хоть раз приїдьте і пройдіть по Славуті, у вас зразу відпаде жага називати їх селом….
Пана образили😂😂😂. Собаки гавкають, караван йде…
Ось мені особисто цікаво, шановний пан Валерій, на самому початку своєї публікації Ви пишете «Питання, в принципі, вже, вирішене». Скажіть, будь ласка, ким вирішене? Вами? Вашою владою? Чи вже пішли «договорняки», а це вже зовсім інше питання. Звідки у Вас така інформація?
Якщо Вам не подабться туалети в Шепетівці, не проблема, побудуємо нові. А на пісюари, не збирайте. Наші люди багатші, куплять самі. Силами нашої громади буде закуплено апарат ШВЛ для Шепетівськоі ЦРЛ. І це ми робимо самі, в той час, коли в Славутську лікарню все звозять зі всієї області. Бачте, як добре, коли тобі допомагають, тоді можна говорити, що ми сильніші, ми кращі.
Ні, шановний! Люди, що в Шепетівці, що в Славуті однакові, працьовиті. І їм жити і працювати на своїх землях. А хто і куди їздить не Вам судити. Зі Славути за кордоном теж багато людей працює, може їх теж порахуємо.
На рахунок села- вперше чую, щоб в селі були дев’ятиповерхові будинки.
А пам’ятник Островського знають не тільки в Славуті, а й далеко за кордоном. Сангушків, думаю знають тільки на Україні ( можливо помиляюсь).
І саме головне: А.Бунечко написала дуже коректно, а ось Ви, я б сказала написали трішки не в тому жанрі.
Доречі, де можемо подивитись в Славуті гарні туалети з новими пісюарами!
Подивіться на наші міста з висоти пташки; ось тоді побачите, де центр. А атомна, теж не Ваша, а побудована за кошти держави, просто знаходиться ближче до Славути.
Пані, а Вам не треба “думати”. Це для Вас шкідливо. Треба “вчитися”, “читати” – якщо Вам відомі знечення цих слів. Сангушки – давній литовський рід, будівничі міст, костьолів, заводів в Литві, Україні, Польщі, Австрії, Бразилії (якщо Вам відомі такі країни, де Островський точно не бував). Власне, Ви – і ви всі – дійсно гідні нащадки Островського. Він азартно ділив чужу власність, і сучасна Шепетівка готується гідно продовжити його справу – щодо Славути. Багатоповерхові будинки, бачите, не дають автоматично статус міста. “Клим. Клим Чугункін.” – якщо Вам відомо, звідкіля ця цитата…
Частково так, а частково – сама Шепетівка страждала від своєї центрозалежності. Вона була і досі залишається прохідним етапом для подальшого будування особистих кар’єр. Но ви, пане Валерію, долучайтесь до змін. Нема Славутського р-ну, нема Шепетівського, а є ваша земля, край. Робіть герби, пишіть книги, переконуйте посадовців, краян. Ваша праця повина разповсюдживатись ще й на інших громадян. Ці зміни – виклик, а не приниження.
Ключове – у слові була🤔
Пане Валерію,Ви навіть як поважни такий автор не заслуговуєте поваги від мене, як жінки. Почитала Ваш лист і зробила свій висновок, Вам до виховання «як до неба пішки»! Ви своїми безглуздими висловами можете здивувати таких як самі.
Дякую Бунечко А. з її виважану, коректну, гідну публікацію.
Рівень статі туалетний
Допис маленького ображеного хуторянина…
Це ще не все пан Валерій побачив на автовокзалі. Він , мабуть, не заходив в приміщення, яке нагадує швидше псарню, а не вокзал, бо собаки там не тільки вільно розгулюють, але й вилежуються на сидіннях. А продавці пролежаних продуктів не встигають проганяти горобців зі своїх пиріжків. Правда, автовокзал дуже гостинне місце, бо двері там не можна зачинити ні влітку, ні, тим більше, взимку. Ось така цивілізація!
Коментар про Сангушків, яких далі України “не знають” – це прям шедевр! От до чого доводить незнання історії і “зацикленість” на чекісті й ненависнику УНР Миколі Островському))) Валерію Напиткіну – браво!
Валерію, не зважайте, більшість із тутешніх коментарів – у виконанні представників тих самих численних підприємців, про яких писала шановна депутатка)). У них абсолютно типова і вже навіть нудна “кругова порука”.
Модератор: Коментар видалено через порушення п.2, п.4 Правил коментування.
Вся Шепетівка заздрить Славуті. Всі шепетівчани згідні що в Славуті набагато краще стан міста, про Славуту тільки добре всі говорять. Я не чув ,щоб хтось з Шепетівчан обсирав Славуту
І що я бачу, якись славутський інтелегентішко з такою ненавістью висказується про Шепетівку. Підсрачника я би дав йому в першу чергу і про своїх не забув би.