На Хмельниччині філологиня Валентина Ніжник вступила у лави Нацгвардії

Прийшла весна, а з нею — весняний настрій та очікування свята. Ми ж хочемо розпочати відзначення свята весни, краси й жіночності заздалегідь — з розповідей про прекрасну половину нашої військової частини, жінок-військовослужбовців, які служать у рядах Нацгвардії. Сьогодні — про красиву та розумну жінку, професіонала своєї справи командира 3-го відділення 1-го взводу першої стрілецької роти молодшого сержанта Валентину Ніжник.

Валентина — одна з небагатьох жінок, що служать у бойових підрозділах, а тим паче — жінок-командирів, їх у військовій частині всього двоє. Але справляються з обов’язками та завданнями не гірше за чоловіків.

Валя прийшла у Нацгвардію, як говорять, «з цивільних» два з половиною роки тому. Думала, спробує, подивиться… А вийшло так, що військова справа стала справою її життя, улюбленою справою, тому вже впевнена — вона тут всерйоз і надовго.

— За освітою я філолог — викладач англійської мови та літератури. Після закінчення університету три роки працювала в одній з сільських шкіл Славутського району на Хмельниччині. Вийшла заміж і переїхала з чоловіком до обласного центру, де народилися два наших синочки. Після закінчення декретної відпустки постало питання повернення на попереднє місце роботи — в село, викладати англійську мову. Це, звичайно, було проблематично, бо ж сім’я — чоловік і двоє малих дітей — в місті. Стала роздумувати над працевлаштуванням у Хмельницькому. А тоді мій брат Олександр, що служить інструктором у військовій частині 3053, запропонував спробувати себе як військову, тобто поступити на службу за контрактом у його частину. Признаюсь, спочатку така думка видалася мені досить екстремальною — розповідає Валя, — однак, подумала: «А чому б ні?.. Хіба я не справлюся?..» І ось — все вийшло, я тут вже третій рік, справляюся, думаю, непогано…

Що таке військова дисципліна, обов’язки, статут та багато інших речей Валентина знала давно, вдома велися розмови, постійно перебувала «в курсі», що робиться у цій сфері, крім того, що рідний брат вже багато років є нацгвардійцем, чоловік Валі служить у поліції, що, як відомо, в багатьох напрямках співпрацює з Нацгвардією, виконує подібні завдання у суміжних напрямках. Тож куди іде служити, точно знала і добре уявляла.

— На початку прийшла у стрілецьку роту звичайним солдатом, як і інші в підрозділі займалася перевезенням спецконтингенту та несла службу із охорони судів. Важко не було, вважаю — головне оптимістичний настрій, правильне налаштування. Я швидко адаптувалася, мені подобалося те, чим займаюся. Але на якомусь етапі зрозуміла, що можу значно більше і коли запропонували поїхати навчатися на сержанта у Навчальний центр Нацгвардії, що в Золочеві, я одразу ж з радістю погодилася. Родина мене, звичайно ж, підтримала. Чоловік чудово справлявся з синами цих чотири місяці, поки я була на навчанні.

Із Золочева Валентина повернулася молодшим сержантом і одразу прийняла командування відділенням однієї зі стрілецьких рот військової частини.

— Так, обов’язків побільшало, а з ними, звичайно, і відповідальності. Але вже точно знаю, що це — моє, тут я на своєму місці, почуваюся впевнено. Ясно, що постійно потрібно навчатися, підвищувати свою кваліфікацію, професійний рівень, майстерність і я готова до цього, — запевняє Валентина.

Дійсно, керівництво відділенням бойового підрозділу добре вдається і жінкам — всупереч стереотипу, що це суто чоловіче заняття. Як свідчить практика — все залежить від особистісних характеристик та якостей. Командира відділення Валентину Ніжник поважають підлеглі та колеги, солдати строкової та контрактної служби визнають у ній авторитета та професіонала. На службі молодший сержант Ніжник — компетентний та вимогливий, як до себе, так і до інших, командир, вдома — ніжна дружина й турботлива мама, жінка, що знаходить відпочинок та втіху у суто жіночих заняттях — рукоділлі, а особливо — українській вишивці хрестиком.

— На запитання «Ким працює твоя мама?» — мій молодший, п’ятирічний син відповідає: «Мама стріляє» — сміється Валя. — Думаємо з чоловіком, що подаємо гарний приклад для наших синів, хоч вони ще маленькі — 5 та 8 років — але важливо, щоб вони бачили щодня у власній сім’ї, що означає любити свою країну, служити своєму народу, захищати, бути дисциплінованим, вміти відповідати за власні слова та вчинки.

Ось така вона — жінка-командир Валентина Ніжник: поєднання краси і розуму, ніжності і сили характеру, тендітності та твердості, жіночності і витривалості. Такі вони — жінки–військовослужбовці, що служать у Нацгвардії.

Поділитися посиланням: