Відомий в Україні актор нині служить на Хмельниччині

Відомий в Україні актор нині служить на Хмельниччині

Актор кіно та дубляжу Дмитро Сова пройшов бойове злагодження та служить у Збройних силах України — у Старокостянтинові на Хмельниччині.

Журналісти Starkon.city зустрілися із Дмитром, щоб розпитати про мобілізацію, службу, українське кіно та життя в умовах війни.

«Черкаси», «Між нами», «Морська поліція», «Я з тобою», «Село на мільйон», «Клятва лікаря», «Покохай мене такою», — доки ці та інші фільми і серіали, де відомий артист грає головні ролі, із задоволенням переглядають українці, мобілізований Дмитро Сова виконує накази командира, несе бойові патрулювання та дотримується інших обов’язків солдата ЗСУ.

Відомий в Україні актор нині служить на Хмельниччині

Дмитро Павлович Сова закінчив Київський національний університет театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого. З 2005 року почав зніматися в кіно. Дебют актора — роль в серіалі «Сестри по крові». Знявся в більше ніж 70 стрічках. Актор має численні роботи з дубляжу українською мовою. Одружений з акторкою Дар’єю Легейдою.

Дмитре, сьогодні ми бачимо, що чимало українських акторів продовжують зніматися у фільмах та серіалах. Ви теж могли б…

— Та мабуть все так, як має бути…

Тобто, Ви тут, у Старокостянтинові, і це вже не роль?

— Так, я тут, солдат-стрілець, живу в казармі, намагаюся адаптуватися до нових умов і хочу бути корисним.

І не виникає питання, що все могло б скластися по-інакшому?

— Питання виникають завжди. Трапляється, як і кожного, хто живе і працює в Україні, мене накриває. Але служба в ЗСУ для мене не була якоюсь несподіванкою. Я був до цього готовий.

Що Ви маєте на увазі? Ви до війни служили у ЗСУ?

— Ні, я ніколи не служив. У перші дні війни ми з тестем поїхали до військкомату і стали на облік. Так як на усіх тоді не вистачало зброї, почали розвозити медикаменти. А далі дізналися, що формується тероборона.Батьки тоді разом з домашніми улюбленцями — котами і собаками — переїхали до нас, і ми з татом стали на блокпост у своїй теротироріальній громаді. Вважали — це найкраще, що можемо робити у тій ситуації, коли ворог був біля Києва.

Тобто, ворог був недалеко від Вашого дому?

— Так, це ж Бучанський район. Якраз окружна і Житомирська траса. Найближче, де вони були — аеродром «Чайка», за 3–4 кілометри. Було гучно — горів Васильків, вибухи у Ірпені, Бучі.Вдома чекали і хвилювалися наші дівчата. А ще домашні тварини — шість собак породи чіа-хуа та шпіц і вісім котів. Сказати, що з тим хвостатим сімейством було нелегко, не сказати нічого. Зате у особливо важкі дні ми мали потужний антистрес!Взагалі, у квартирі завжди були люди — під час обстрілів спускалися друзі, які живуть поверхами вище, приїжджали і ночували хороші знайомі, що мещкали ближче до епіцентру подій. Згодом ми переїхали на лівий берег, і коли тестя призначили командиром взводу тероборони на лівому березі, я з друзями почав займатися волонтерством. Паралельно відвідував різні курси — тактики, тактичної медицини, їздив на стрільби. Придбав одяг, броник, каску. Дружина з друзями подарували мені на день народження камеру GoPro і маленький навчальний fpv-дрон.Згодом пішов у військкомат дізнатися про свій статус. Мене запитали про спеціальність і пообіцяли обов’язково перезвонити.

Розкажіть як волонтерили? Це були якісь збори?

— Ні, збори — то, мабуть, п’ять відсотків нашої роботи. Починали на власні кошти, а потім друзі допомагали. Расул Абдулаєв і Вадим Єршов — мої друзі з Чікаго — передавали якісне взуття та форму. Ще один мій дуже хороший друг — американський режисер, документаліст Чед Грасія як, тільки дізнався, що у нас така халепа, одразу скинув гроші.Взагалі у нас не було якихось великих коштів, благодійного фонду, але замовили тканину, фурнітуру і знайшли прекрасних майстринь. Алла Захарчук, Олена Овеян і Леся Мощицька допомагали відшивати хлопцям амуніцію, одяг і все, що їм було потрібно на той час.

А у Старокостянтинів як потрапили?

— У червні цього року мені зателефонували з військкомату: мовляв, Дмитро Павлович, заберіть, будь ласка, повістку. Мене тоді не було вдома, я попросив, аби повістку поклали у поштову скриньку. І позвонив до друзів, які воюють з початку війни, бо хотів потрапити до своїх. Два моїх друга — в «Азові», хороші знайомі, яким допомагав, служать в батальйоні «Свобода», спецпідрозділі «Омега». Також зателефонував тестю, який вже служив тут, повідомив, що отримав повістку. А наступного дня я уже їхав з документами у Старокостянтинів.

Наше місто для Вас зовсім незнайоме?

— Чому ж, я вже приїздив сюди, у нас з друзями після спілкування з командиром бригади виникла ідея зняти тут документальне кіно.

І як Вам Старокостянтинів?

— Правду кажучи, я його ще не бачив. Побратими розповідають: тут є старовинний замок, вежа, маєток у Самчиках, де знімали «Кріпосну». Усе обіцяють мені: ми тобі все покажемо і розкажемо. Але ні у них, ні у мене на те ще часу не було.

Відомий в Україні актор нині служить на Хмельниччині

Домашні тварини для Дмитра — антистрес у кубі

А у бойовому підрозділі Ви вже свій?

— Ну розумієте, яка штука, тут у мене не було якихось бар’єрів. Всі прості, без пафосу, хоча дуже-дуже цікаві кожен по-своєму. Тут окрім команд і статутів є ще людські відносини. Всі прагнуть один одному допомогти. А командир чує людей і своїм прикладом показує як потрібно воювати. Це мені імпонує.Зрозуміло, що є багато нюансів, проблем. Я навіть не очікував, що все настільки складно. Є над чим працювати. Тому, маючи волонтерські зв’язки, спробую допомагати, чим зможу.

Відомий в Україні актор нині служить на Хмельниччині

Дмитро з кухарем підрозділу. Каже, Валєра готує так смачно… майже як мама

І все ж не відчуваєте якогось дискомфорту? Актор, якого впізнають, і… солдат?

— Та в мене взагалі немає такого. Як казав мій майстер, я в професії живу життям. У кіно ти граєш запропоновані обставини, і тут в тебе також —обставини, які маєш приймати і щось з цим робити.Хоча просто пливти за течією — це не моє. Завжди знаходжу для себе якісь моменти, за які можна зачепитися. Ось зараз у мене дуже багато думок з приводу сценарію, який треба сісти і писати нарешті. Але на все свій час. Тому зараз у вільний час вчу англійську мову і читаю.

Ви до війни багато знімалися. Серіали, фільми, свого часу і з російськими акторами…

— Так, маю такий досвід. Я ж у кіно з 2005 року. Була колаборація, сумісний бізнес, фільми, які продавали у країни СНД. Ми наче на одній мові говорили… Вони приїжджали, дзвонили: «Сова, давай зустрінемося». А я їм Київ показував, Україну відкривав!Така у мене українська душа, це від батьків мабуть. Це така наша нація.

А хто ваші батьки?

— Батьки живуть у Прилуках. Мама — технолог харчової промисловості, довгий час працювала на консервному заводі. Тато — слюсар-сантехнік і поет. Але я, мабуть, вдався у батьків моєї мами і тата. Усі вони була артистичними, співучими, без них не обходилися жодні посиденьки та свята.

Після повномасштабного вторгнення у кіно знімалися?

— Ні, у мене взагалі не було зйомок. Лише у травні 22-го був ролик до Дня захисту дітей. І буквально перед відправкою в навчальний центр знявся в одній серії нового серіалу «Польовий шпиталь».

А як Ви ставитеся до кіно, яке під час війни знімають і показують? І чому на екрані так багато комедій?

— Кіно має бути різним. І тут все, як і скрізь, залежить від людей. Є компанії, яким просто треба заробити гроші. Але є і ті, які працюють на перспективу, і вже сьогодні збирають багато документального матеріалу для якісного українського кіно. Тобто, процес іде.І як би важко не було, все одно треба знімати. В той час, коли Україна намагається зняти один якісний правдивий фільм про війну, росія видає двадцять пропагандистських фільмів.Ось у нас зараз знімають «Бучу», багато хто каже — не на часі. Та ні. Якщо ретельно підійти до матеріалу, якісно зібрати свідчення людей, створити реальну картину, то це на часі, це потрібно!Такі художні фільми мають виходити вже! Щоб люди, які далекі від війни, не втомлювалися, щоб розуміли. Та й світові ми маємо нагадувати, що в нас триває війна!

Хто солдата Сову чекає вдома?

— Звісно, дружина, батьки, рідні…

Ваша дружина, відома акторка Дар’я Легейда, продовжує зніматися?

— Так, ми нікуди з країни не виїжджали. Дружина в Києві, вона бере участь у кількох проєктах та грає у театрі. Бачилися кілька місяців тому, якраз коли закінчив злагодження у навчальному центрі. Мене відпустили на чотири дні представити фільм «Між нами», який знімали до війни. Він зараз йде в кінотеатрах. Це психологічний трилер і у мене там роль другого плану. А головні ролі виконують Настя Пустовіт та Ірма Вітовська.

А яка у Вас мрія?

— Мрія? Перемога. Так. Але мені хочеться, щоб перемога не була крапкою. Для мене перемога — це три крапки. За ними — міцна країна, самодостатні люди, розвиток української кіноіндустрії.Я розумію, що у свої сорок років багато знімався. Але мені дуже хочеться ще відбутися, зіграти у новому українському кіно після війни.

Зараз кажуть, війна буде довгою…

— Ми усі віримо у перемогу. Але нам потрібно не лише вірити і чекати допомоги від когось. Найперше треба змінитися самим. Щоб не було того — «очі не бачать, серце не чує». Ми можемо робити більше для тих, хто на фронті. Це важливо вже зараз, а не завтра!

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


3 коментарі до статті «Відомий в Україні актор нині служить на Хмельниччині»

  1. Ksenia коментує:

    Не можу назвати цей день добрим, так як маємо ранкові новини про Старокостянтинів. Не можна писати про дислокацію. Це що дитячий садочок. Ясельна група??. Війна , дорогі мої. Бо актор , бо треба , щоб всі знали. Тепер всі знають

  2. Oleksandr коментує:

    Ну в окоп на передок стопудово не попаде.Таких бережуть.

  3. Oleksandr коментує:

    Ну в окоп на передок стопудово не попаде.Нащо воно йому.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



На Хмельниччині чоловік повідомив про масову загибель риби
Із Шепетівщини доставили необхідний транспортний засіб для захисників
На Шепетівщині власниця кав’ярні ініціювала організацію майстер-класів для діток загиблих воїнів і переселенців
У чоловіка з Хмельниччини випадково знайшли велику кількість наркотиків
Бійцям із Шепетівщини, які вийшли з Авдіївки, потрібні радіостанції
За кар’єр на Хмельниччині на аукціоні боролися п’ять учасників

Читайте у цій рубриці



За кар’єр на Хмельниччині на аукціоні боролися п’ять учасників
На Хмельниччині жінка за 15 походів до магазину «винесла» товару на 13 тисяч гривень
«І буде весна!»: На Хмельниччині погасили нову поштову марку
На Хмельниччині підлітка-сироту бабуся не могла сама забрати з лікарні
На Хмельниччині лісівники підтримали колегу, який боронить країну, та передали важливе обладнання
На Хмельниччині розшукують свідків ДТП, які сталися у День закоханих
FacebookTelegramViberWhatsAppX