В Ізяславі у культовій споруді співіснують — костел, редакція газети, школа мистецтв і трудовий архів

На правому березі Горині костел Св. Йосипа Обручника з прилеглим до нього кляштором лазаритів, є яскравим представником пізніх барокових храмів Волині. Храм наразі належить віруючим і тут знову славлять Господа. Кляштор, однак, секуляризовано. Наразі там знаходяться Ізяславська дитяча школа мистецтв, районний трудовий архів та редакція місцевої газети «Зоря Надгориння».

Фундатором костелу та кляштору став маршалок Великого Князівства Литовського князь Павло Карл Санґушко (1680–1750). Він же надав під будівництво землю поблизу замку у Новому Заславі. Проєкт розробив Паоло Фонтана — придворний архітектор князя. Роботи тривали з 1747 по 1749 рік. Вірогідно, що костел постав за зразком знаменитого храму Сан Карло аі Катінарі (італ. San Carlo ai Catinari) у Римі.

При костелі діяли два братства: Серця Ісусового, засноване згідно з папським привілеєм 8 березня 1751 року, і Найсвятішої Трійці, згідно з привілеєм від 1755 року.

У 1800 році при кляшторі заклали малу семінарію, незабаром розширену до філософсько-теологічних студій. Але в 1815 році, у зв’язку з черговою хвилею антикатолицького наступу в Російській імперії, навчальний заклад «попросили на вихід». Незабаром, в 1819 році, більшу частину кляштору взагалі відібрали на користь місцевих урядових установ. Пізніше царський уряд повністю закрив монастир, а його майно перейшло Міністерству державних маєтностей (1842 рік).

У міжвоєнний час в монастирі організували гуртожиток для командирів Червоної армії. Тоді ж його сильно перебудували, спотворивши первісний вигляд, зокрема надбудували ще один поверх. Не зважаючи на таке специфічне сусідство, храм діяв до 1934 року аж поки його остаточно не закрили комуністи.

У 1991 році костел повернуто вірним.

Комплекс із кляштору та костелу святого Йосифа є частиною колишньої родинної резиденції князів Санґушків та замикає її східну частину. З цієї причини тут спостерігається не зовсім «канонічна» орієнтація храму — захід-схід із досить помітним відхиленням на північ. Це обумовлено розташуванням давнішого палацу Заславських, на базі якого згодом постав палац Санґушків і до якого від початку був прив’язаний сакральний комплекс.

Зазначимо, що архітектурна зв’язка комплексу палац-храм була досить поширеною практикою. Тут варто згадати хоча б такі яскраві та знамениті пари, як замок Конецпольських та костел Воздвиження та св. Йосипа у селі Підгірці Львівської області чи храм Пресвятої Трійці та палац Потоцьких-Конопок-Реїв в Микулинцях Тернопільської області.

Поділитися посиланням: