Тарас Шевченко: «Хто зумів мене так обділити?»

«Бог не дарував Кобзареві великого взаємного кохання, можливо тому, що послав йому музу, яка не терпить земних суперниць», — так про Тараса Шевченка написав Василь Шкляр.

Між нами і Тарасом Шевченком — понад два століття. Та, погодьтесь, і безсмертні його твори, і дослідницькі праці багатьох відомих біографів-шевченкознавців сприяють тому, що він не віддаляється, а залишається з нами, близький і зрозумілий. Шевченко прийшов у цей світ не в бронзі і граніті, а звичайною людиною. І відкриваючи в ньому все більше земного, ми краще осягаємо його геніальність, розуміємо його вплив на долю України.

Тарас Григорович мав складну і своєрідну, чутливу та емоційну душу, що знала печалі й радості, кохання й розчарування, гнів і жаль. Шевченко часто закохувався, мріяв, як і кожен чоловік, про затишне сімейне життя, про любу дружину поряд і діток. Не довелося йому спізнати ані щастя у шлюбі, ані радості бути батьком, хоча зі спогадів друзів відомо, що він не був обділений жіночою увагою.

Іван Сошенко, друг Шевченка, розповідав:

«Познайомившись через Брюллова з кращими петербурзькими домами, він часто їздив на вечори, гарно вдягався, навіть з претензією на елегантність. Шуба єнотова, цепочки не цепочки, шалі та дзиґарі, та візники-лихачі…».

Ніщо людське не було чуже поету: він відбив, наприклад, у того ж Сошенка дівчину Марію — племінницю хазяйки квартири, яку вони обидва винаймали. Ця історія з домислами описана Шевченком у повісті «Художник». Часто закохувався Тарас Григорович, і жінки любили його — бажаного гостя на балах та в аристократичних салонах, який ще недавно був кріпаком, а тепер сповна насолоджувався волею.

Історія зберегла імена коханих поета.

Першим коханням, першою дитячою захопленістю Шевченка стала дівчина-кріпачка Оксана Коваленко, яка мешкала по сусідству і була на три роки молодшою від майбутнього поета.

Їхні матері, спостерігаючи за дитячими забавами своїх дітей, думали, що вони одружаться в майбутньому, але для цього забракло часу — їх дитяча симпатія та підліткова зацікавленість один в одному не переросли у справжні глибокі почуття. Спочатку пан Енгельгард забирає з собою до Вільно (тепер Вільнюса) Тараса у ролі козачка, а потім, в січні 1840 року видає Оксану заміж за кріпака К. М. Сороку, із сусіднього села. Коли Шевченко через чотирнадцять років повернувся до Кирилівки вже вільною людиною, здібним столичним художником та поетом, Оксана була одруженою і мала двох діток, народжених від кріпака К. Сороки. Риси Оксани шукав митець пізніше у всіх жінках, хоча тоді він не надто переймався втраченим коханням: життя тільки починалося.

Другою юнацькою захопленістю та коханням Тараса Шевченка стала вільна польська дівчина, яка працювала швачкою, — Ядвіга або Дуня Гусиковська.

Вона була схожа на його перше кохання — Оксану, така ж чорноброва і мила. Вона не лише навчила Тараса польської мови, а й дала відчути різницю між вільною людиною та кріпаком. Невідомо, чим закінчилися б ці стосунки, якби під час польського повстання пан Енгельгард не втік до Петербурга, забравши з собою козачка Тараса.

Наступне кохання Шевченка — Амалія Клоберг. Портрет молодої п’ятнадцятирічної дівчини-натурщиці, з якою Тарас познайомився ще будучи студентом Петербурзької Академії мистецтв, виконаний в 1839 році, буде вперше і востаннє підписаний прізвищем Чевченко, а не Шевченко: Амалія не могла вимовити його слов’янського імені чисто — замість «Шевч» говорила «Чевч», і підсміюючись, на догоду їй, поет підписав своє ім’я на портреті так, як вона вимовляла. Сам образ дівчини пізніше з’явиться у творі «Художник» під ім’ям Паші.

На одному з балів в селі Мойсівці Шевченко познайомився з дружиною поміщика Платона Закревського, Ганною Закревською.

Між молодою дружиною господаря та молодим поетом спалахує палка пристрасть, але, коли Тарасу через справи довелося залишити садибу, зв’язок між ними увірвався. Не дивлячись на те, що їх стосунки не мали майбутнього, вони дуже вплинули на Шевченка. Саме після знайомства з Ганною в поета з’являється бажання, яке вже буде супроводжувати його все життя, — одружитися, мати свій дім та дітей, та, на жаль, не склалося. Жінки Шевченка рано чи пізно йшли з його життя. Пізніше Ганні Закревській буде присвячений не один вірш.

Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці