«Кораблі пустелі» на південному сході Волині, або про верблюдів у маєтках князів Острозьких

Цих екзотичних тварин європейці знали з давніх-давен. До прикладу, польський монарх Мєшко І подарував верблюда майбутньому імператорові Оттону ІІІ на з’їзді у Кведлінбурзі в 986 році. Кілька таких звірів мав інший польський володар Владислав Яґелло. Трьох із них, за повідомленням хроніста Яна Длуґоша, він у 1412 році отримав в угорському місті Буда від татарів.

Бачили цих чималих ссавців і на давніх українських землях.

«…Прийшов Батий до Києва з великою силою, многим множеством сили своєї, і окружив город. …І не було чути [нічого] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його…», — так розповідає Галицько-Волинський літопис про напад хана Батия на столицю України-Руси у 1240 році.

Коли саме верблюди з’явились у маєтках згаданого в заголовку до цієї статті аристократичного роду — достеменно невідомо. Можливо, у 1512 році, після того, як польсько-литовське військо під орудою головного князя Костянтина Острозького перемогло татарів біля Вишнівця, що на Тернопільщині, а серед воєнних трофеїв виявилися не лише намети, шати, зброя, а й коні та верблюди… Майже пів століття по тому син полководця Костянтина, київський воєвода Василь Острозький під час сходження на престол польського короля Генріха Валуа (1574) подарував цьому можновладцеві… п’ять верблюдів, «народжених у Польщі». Це повідомлення, наведене істориком Свєнтославом Ожельським, дозволяє припустити, що Острозькі в той час могли не лише утримувати згаданих екзотичних тварин, а і з більшим чи меншим успіхом розводити їх.

Відомості про верблюдів знаходимо і в господарських описах маєтків краківського каштеляна князя Януша Острозького, сина Василя Острозького, від 1615 року. Реєструючи обору у фільварку «на Стариках» під м. Старокостянтиновом, уповноважені особи серед величезної кількості худоби згадали і про шістьох верблюдів: «самців 2, самиць молодих 1, старих самиць 3». Більше того, у громаді села Старики, що працювала на цьому панському господарстві, згадується верблюдник Калько — певне селянин, якому було доручено опікуватися екзотичними тваринами. Повідомляється про верблюдів і в описі обори Кузьминського фільварку (нині Кузьмин — село у Хмельницькому районі). Було їх загалом вісім — двоє самців та шестеро самиць. На жаль, джерела не повідомляють, чи це були верблюди одногорбі (дромадери), чи двогорбі (бактріани), а чи і ті, й інші.

На тлі неймовірно великої кількості звичайної худоби в належних Острозьким маєтках навіть нечисленні згадки про верблюдів мали б, на перший погляд, свідчити про особливе значення їх для князівської фамілії. Однак, у такому випадку більш природньо було б побачити їх десь у спеціально відведеному гаю чи на іншій придатній для їхнього проживання території, але ніяк не у фільварковій оборі! Не виключено, що саме так і бувало… за теплої пори. Документ же, швидше за все, укладали взимку та закінчили під кінець березня 1615 року, коли метеорологічні умови для випасання верблюдів під відкритим небом ще були, вочевидь, не вельми сприятливі. Гадаємо, «кораблі пустині» для Острозьких служили і своєрідним елементом гонору, і, не виключено, за особливих обставин витривалою, використовуваною для господарських потреб, худобою.

Ми вже згадували про те, що європейцям верблюди відомі здавна. Час, коли жили князі Острозькі, став і періодом появи низки друкованих видань, у яких приділено увагу й верблюдам. Хтозна, може деякі з цих друків навіть були в зібраннях князівського роду… До прикладу, праця невідомого автора «Ortus sanitatis» (1517, «Сад здоров’я»), у якій розділ «De animalibus» («Про тварин») містить відомості про згаданих ссавців. Або ж згадати енциклопедичну працю швейцарського вченого Конрада Ґесснера «Historiae animalium» («Історії тварин»), зокрема її книгу «De quadrupedibus uiuiparis» (1551, «Про чотириногих, що народжують живими») чи книгу Йозефа Бойлота «New Termis Buch von allerlen grossen vierfüssigen Thieren zugerichtet» (1604), присвячену великим чотириногим тваринам. До речі, зображення у ній, в тому числі й верблюдів, цікаво стилізовані та нагадують портрети людей. Завершимо цей екскурс твором польського вченого Яна Йонстона «Historiae naturalis de quadrupetibus» (1650, «Природничі історії про чотириногих»), який прекрасно ілюстрований здебільшого зображеннями дромадерів.

Фото верблюдів в Антонінському маєтку

Якою була доля верблюдів, що замешкували колись у маєтках князів Острозьких, достеменно невідомо. Згодом традицію утримувати екзотичних ссавців на Південно-Східній Волині продовжив граф Юзеф Потоцький, власник Антонін, що лежать майже по-сусідству зі Старокостянтиновом і Кузьмином. На одній зі світлин, певне, початку ХХ ст., зображено двох верблюдів на галявині антонінського гаю…

Поділитися посиланням: