Як святкували столітній ювілей православної церкви в Шепетівці у XIX столітті

Як святкували столітній ювілей православної церкви в Шепетівці у XIX столітті

8 листопада 1892 року у м. Шепетівка (на той час Заславський повіт) відбулися урочистості на честь столітнього ювілею Шепетівської Архангело-Михайлівської церкви. В цей день була освячена кам’яна каплиця, яка була збудована на згадку про цю дату.

Про цю подію на сторінках Волинських Єпархіальних Відомостях у статті «Церковно-приходское торжество в м. Шепетовке Заславского уезда» за грудень 1892 року досить детально описує священик Шепетівської церкви Гермоген Віленський.

Перед тим як описати перебіг подій, що відбувалися в Шепетівці в ті дні, Гермоген Віленський у невеликій історичній довідці пояснює, чому саме у 1892 році святкують цю знаменну подію в житті шепетівчан.

«Про те, що Шепетівська Архангело-Михайлівська церква дійсно побудована 100 років тому свідчать деякі церковні документи і народні перекази. Так, в описі церковного майна, який був складений у 1806 році зазначається, що вищезазначена церква закладена у 1792 році в ім’я св. Архистратига Михаіла за благословенням уніатського єпископа Стефана Левенського».

Отже, як ми помітили, первісно церква ця була уніатською.

«Збудована вона була з різаного соснового дерева на кам’яній основі, міцна, покрита сосновою гонтою, тертицями (тобто лускоподібна форма). Висота її була 58 ½ ліктів (близько 35 метрів), довжина 40 ½ ліктів (близько 23 метрів), ширина 30 ліктів (близько 17 метрів). Про це свідчить напис, який був зроблений у притворі (прибудові перед входом в храм) над великими дверми».

«Хоча цей напис на сьогоднішній день не зберігся, — продовжує Гермоген Віленський, — однак, це можуть підтвердити усні народні перекази. Так, ще недавно був один старожил, який розповідав, що коли стіни церкви були побудовані до половини, він піднімався на них, щоб подивитися баталію, яка відбувалася між м. Шепетівка і с. Жилинці. Якщо співставити цю розповідь з записами в церковному описі і історичними даними, то стає очевидним, що вищезгадувана битва, яка залишила слід в пам’яті старожила, була одна з тих битв, які під час царювання Катерини Великої, досить часто велись з поляками навколо м. Заславля. Вони велися до 18 червня 1792 року, коли російські війська остаточно розбили під с. Зеленці (автор мабуть помилився назвавши Жилинці — Зеленцями), що поблизу того ж Заславля, польський загін під командуванням князя Йосипа Понятовського».

Крім цього, автор зазначає, що і в інших клірових відомостях, які вціліли до того часу, повідомляється, що Шепетівська Свято-Михайлівська церква збудована в 1792 році на кошти поміщика і прихожан.

На підтвердження того, що церква первісно була уніатська, Гермоген Віленський пише:

«Шепетівська церква, окрім того, що повернута вівтарем на північ, вона і по своєму зовнішньому вигляді і своїй архітектурі нагадує римо-католицький костел».

Завдяки цим відомостям цілком логічно можна вважати, що вхід до церкви був навпроти теперішнього пам’ятника Валі Котику, у сквері.

Священик не залишив поза увагою і місце розміщення церкви: «Серед єврейських будинків». (Достеменно відомо, що церква знаходилася на підвищенні в районі теперішнього ЦУМу, в народі «Дзеркальний»).

Як святкували столітній ювілей православної церкви в Шепетівці у XIX столітті

Цікавим моментом у статті Гермогена Віленського є відомості про так зване «воз’єднання» уніатів з православною церквою в Шепетівці:

«Наприкінці 1794 року, тодішній уніатський священик (при якому було створено цей храм), який іменував себе Протопрезвитером Полонським і Парохом Шепетівським, Петро Пузековський не схотів служити інтересам православ’я, а тому і повинен був залишити свій прихід і на його місце було призначено священика Федора Гошкевича, який прийшов сюди з російських областей. З тих пір з церковної кафедри Шепетівського храму лунав голос православних священиків».

Готувалося населення Шепетівки до відзначення знаменної події майже весь 1892 рік. До 100-го ювілею планувалося збудувати каплицю, а в кінці року провести урочисте святкування. Крім того, прихожанам було запропоновано переробити кам’яні ворота, які були прилеглі до церковної дзвіниці та каплиці. Для цього була встановлена особлива кружка до якої почали збирати кошти для цієї справи. Кошти приносили навіть службовці Шепетівського цукрового заводу поляки-католики, серед яких був і власник Шепетівського маєтку граф Йосип Альфредович Потоцький.

Так, у рапорті Гермогена Віленського до Архієпископа Волинського і Житомирського Високопреосвященнійшого Модеста, від 23 вересня 1892 року за № 81 зазначається:

«Зі сторони власника Шепетівського маєтку, Камер-Юнкера Височайшого Двору, графа Йосипа Альфредовича Потоцького 10 червня цього року було пожертвування у розмірі двох півімперіалів і двох срібних рублів. Пізніше, дізнавшись від мене, що в цьому році виповнюється сторіччя церкви, граф Потоцький замовив в Москві велику срібно-позолочену чашу, яку 24 серпня і вручив мені для передачі в церкву. Вага тієї чаші близько 3 фунтів (близько 1,2 кг) і коштує вона близько 300 рублів. На ній є вісім рельєфних, різьбленої роботи, зображення. На його піддоннику вирізаний семикінечний хрест — герб графів Потоцьких. Навколо нього викарбуваний напис: «жертва от графа Іосифа Альфредовича Потоцкого, в память столетия приходской церкви в м. Шепетовке. 1792–1892 г.». Потрібно сказати, що граф Йосип Альфредович Потоцький і раніше багато приділяв уваги потребам Шепетівської церкви і приходу. Пам’ятником його благодійності є більша половина будівель для прихожан, які після пожежі 30 серпня 1887 року були відбудовані майже виключно на його кошти».

Таким чином, коли будівництво каплиці було закінчено і прикрашено різними фігурами з алебастру і деякими ліпними і іконописними зображеннями, запропоновано було здійснити святкування сторіччя церкви і освячення каплиці, що і було зроблено 8 листопада, в день храмового свята.

Святкування продовжувалося три дні і, згідно з раніше затвердженої програми Його Високопреосвященством, Високопреосвященнійшим Модестом, Архієписком Волинським і Житомирським, супроводжувалося хресними ходами і дзвонами на протязі всього дня.

Про те, як проходило святкування, далі продовжує Гермоген Віленський:

«Дивлячись на те, що 8 листопада 1892 року припав на неділю, напередодні, в суботу, місцевим священиком було здійснено заупокійну літургію за всіх благодійників і творців святого і всечесного храму цього, а також за всіх батьків і братів, які спочили. При цьому було прочитано церковний синодик. Після літургії був здійснений хресний хід на місцеве приходське кладовище, де за участю місцевого хору півчих і великої кількості людей була проведена панахида. Пізніше навколо кладовища було здійснено ходіння та окроплення святою водою, після чого було проведено хресний хід у зворотньому напрямку з молебним співом св. Архистратигу Михаілу і іншим безплотним силам».

Завдяки Г. Віленському, ми можемо дізнатися, де знаходилося старе християнське кладовище в Шепетівці. Ось, що він повідомляє:

«Ходіння і окроплення святою водою було проведено навколо давнього християнського кладовища в м. Шепетівка, яке було ліквідоване в 1754 році. Воно знаходилося недалеко від приходського храму, посеред єврейських будівель».

Отже, ми можемо встановити, що воно знаходилося на місці теперішнього скверу, де стоїть пам’ятник Валі Котику.

«Після хресного ходу, — далі продовжує Г. Віленський, — під звуки дзвонів, священики та прихожани попрямували до церкви. Вечором того ж дня було здійснено урочисте всенічне бдіння, яке проводили настоятель церкви с. Цвітоха о. Філімон Улович, священики с. Радошівка о. Стахій Ципановський і с. Пліщин о. Василь Садовський, отець диякон с. Городище Дверницький.

На другий день о 10 годині ранку почалася Божественна літургія, яку проводив о. Філімон Улович разом з чотирма священиками з участю діакона Дверницького. В цей час з навколишніх сіл, а також службовці з цукрового заводу на чолі з головним управляючим маєтку графа Потоцького паном Ольшевським, почали прибувати до церкви. Після завершення літургії був проведений молебень св. Архистратигу Михаілу і іншим безплотним силам, після чого всі присутні пішли з хресним ходом до новозбудованої каплиці. Там, на площі, було здійснено мале водоосвячення. Потім каплиця була окроплена святою водою і стіни її на всі чотири сторони були помазані єлеєм. По завершенні всього був здійснений навколо церкви хресний хід. А вже ввечері була здійснена урочиста вечеря.

9 листопада була проведена обідниця. Крім того, на площі біля каплиці був відслужений молебень св. Архистратигу Михаілу і іншим безплотним силам з читанням акафіста. В цей же самий день був ярмарок, який зібрав велику кількість людей з навколишніх приходів».

На цьому й закінчився опис Гермогена Віленського урочистостей в м. Шепетівка, який становить значну цінність для історичних досліджень науковців та краєзнавців.

На сам кінець зазначимо, що церква проіснувала до 20-х років ХХ століття. Саме тоді, вона, за свідченнями старожилів шепетівчан, була спалена і зруйнована більшовиками.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


3 коментарі до статті «Як святкували столітній ювілей православної церкви в Шепетівці у XIX столітті»

  1. В коментує:

    Цинкаловський писав, що коли влаштовувалася у Шепетівці у 19 столітті торгова площа (на місці скверу з “піонером” В.Котиком), то в деяких її місцях відкопували кістяки з того колишнього кладовища.
    А з описаною в статті церквою більш-менш усе зрозуміло і раніше було. Вона добре вивчена. А от що це за церква у районі станції Шепетівка в 1920 році була – оце цікаве питання. Бо недавно було виявлено її тодішню печатку.

  2. В коментує:

    Святоуспенська церква станції Шепетівка – що воно за церква? Хто дасть відповідь? Я так розумію, вона мала стояти біля старого приміщення залізничного вокзалу, якого давно немає.

  3. В коментує:

    Чи це та сама церква?


Залишити коментар до В Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Церкву-фортецю, якою незаконно користувався священник, повернуть державі
У громаді на Шепетівщині відмовляються перейменовувати деякі вулиці
П’яний водій травмував жінку на Хмельниччині
430 років тому в спустошеному татарами селі на Хмельниччині взагалі не виявили мешканців
На Хмельниччині покарали чоловіка, який поливав словесним брудом Україну під церквою
«Кораблі пустелі» на південному сході Волині, або про верблюдів у маєтках князів Острозьких

Читайте у цій рубриці



На Хмельниччині пенітенціарна установа має власну 200-річну історію
Історія орденів і медалей в Україні: від княжих часів до незалежності
Нацисти 80 років тому спалили село на Шепетівщині
У цей день народилася одна з перших українок, що стала Праведницею народів світу
У селищі на Хмельниччині телефон з’явився раніше, ніж у російського імператора
На Хмельниччині досліджують колишній маєток відомого містика, алхіміка та ілюміната
FacebookTelegramViberWhatsAppX