Битва під Зеленцями — історична дійсність чи міф?

Битва під Зеленцями — історична дійсність чи міф?

У Плесенській школі, також навчаються діти із сусіднього села Жиленці, які неодноразово розповідали про те, що поблизу їхнього села в 1792 році відбувалася славнозвісна битва між Польщею та Росією. Жителі  Жиленець називають її битвою під «грушечкою».

Дуже зацікавили ці розповіді, тому захотілося дізнатися більш детально про битву під Жиленцями. В Інтернеті на запит битви під Жиленцями, нічого не знайшлося, натомість натрапили на битву під Зеленцями. Це село, яке знаходиться також у Хмельницькій області. Назви населених пунктів дуже схожі, можливо мова йде про одну й ту саму подію?

Поглиблені знання вітчизняної регіональної військової історії мають  дуже велике значення при вивченні минулого свого народу. Однак через цілу низку обставин об’єктивного та суб’єктивного характеру на теренах України вона не набувала належного розвитку та розглядалася у контексті інших проблем, чи подавалася тенденційно та однобоко.

Для встановлення справедливості розглянули історичне місце польсько-російської битви 18 червня 1792 року в світлі нових фактів, археологічних знахідок, які були виявлені поблизу села Жиленець.

Картина Олександра Орловського «Битва під Зеленцями»

Перш за все, варто проаналізувати відносини між Росією та Польщею у 18 столітті, щоб з’ясувати причини протистояння між цими двома державами. Відносини між цими державами були досить напруженими протягом декількох століть. Однак особливо вони загострилися за часів перебування при владі Катерини ІІ, яка прагнула всіма силами завершити політичне об’єднання російської народності, приєднавши до Росії відірвану від неї західну частину. Її політику можна охарактеризувати словами: «територіальне урізування ворожого сусіда з метою округлення власних кордонів». Після розпаду Польщі Росія продовжувала ворогувати з польським народом. Одним із цих протистоянь і стала битва під Жилецями.

В українській та російській історіографії немає комплексних ґрунтовних досліджень. Перебіг битви, її учасники та результати частково розглядались у працях вітчизняних дослідників.

Дещо краще ця битва висвітлена в польській історіографії. Завдяки працям польських авторів ми маємо можливість поглянути на хід, результат та місце битви з іншої точки зору. Більш широко війна 1792 року висвітлена в праці польського автора К. Гурського. Новіші дослідження подані в роботі Т. Сопліци та А. Скальковського. Вони зовсім по-іншому подають деталі битви під Борушківцями, Зеленцями (Жиленцями) та Дубенкою.

Картина Войцеха Коссака «Після битви під Зеленцями»

Частина істориків-краєзнавців локалізує битву 1792 року між російськими та польськими військами поблизу села Жиленці Шепетівського району. Інша частина дослідників визначає місце битви поблизу села Зеленці Старокостянтинівського району.

Вперше питання щодо чіткого місця польсько-російської битви: Зеленці чи Жиленці було піднято в 2008 році В. Бендюгом. На території обох населених пунктів справжні археологічні розвідки не проводились. Тому фактично маємо справу лише з письмовими згадками та описами битви.

Найбільша помилка сталася при перекладі назви села з польської на українську мову, тому що вони досить-таки подібні, що і викликає дискусію серед науковців про локалізацію місця битви. У польському варіанті написання така помилка могла виникнути дуже просто, бо в алфавіті літери, що позначають звуки [Ź] (Же) і [Z] (Зе) відрізняються лише значком над літерою, так званим «крескованєм». Коли цього значка немає, то «Же» перетворюється на «Зе». Саме тому польські джерела пишуть про бій біля Зеленець, хоча фактично подають локалізацію місця битви біля Жиленець. Джерела по-різному підбивають також і підсумки протистояння. Російські видання зазначають, що поляки були розбиті та вдалися до втечі. Лише наш дослідник М.І. Костомаров підтверджує перемогу поляків. Цікаво, що в польських джерелах результат битви інтерпретується діаметрально протилежно росіянам.

Битва під Зеленцями — історична дійсність чи міф?

Битва під Жиленцями все ж довела, що польська армія, не дивлячись на те, що поступалася чисельністю, спромоглася дати належний опір росіянам. Велику роль в битві відігравала артилерія, хоча в час битви практично було вичерпано запаси боєприпасів.

Втрати в даній битві мали би бути однаковими. Польська сторона подає свої втрати як 5,2% від загальної кількості війська. Згідно зі спогадами місцевих жителів, загиблих поляків ховали на так званому польському кладовищі м. Шепетівки. Росіяни визначають свої втрати як 6.1% від загальної кількості. Звичайно, атакуючі, якщо не перемагають, несуть більші втрати. Могли вони теж бути вищі і у росіян.

Восени 2008 року, археологічною експедицією Державного історико-культурного заповідника «Меджибіж» було проведено дослідження, під час якого з’явилися нові факти, які ставлять під сумнів локалізацію місця битви.

Досліджені джерела одноголосно говорять про те, що битва проходила неподалік Заслава (сучасне місто Ізяслав) та Шепетівки. Якщо поглянути на карту, то саме в трикутнику Заслав – Шепетівка – Городище є єдиний населений пункт, що підпадає під опис,  який подається при ході битви — це село Жиленці.

Деякі російські джерела інколи подають події 18 червня 1792 року як «Бой под Городищем». Оскільки Жиленці та Городище знаходяться на невеликій відстані один від одного, то виникає плутанина. Однак армія була досить чисельною, тому можна припустити, що деякі її загони розміщувалися поблизу Городища.

Битва під Зеленцями — історична дійсність чи міф?

Місцеві жителі Зеленець не можуть пригадати того, щоб їм доводилося віднаходити на своїх полях під час оранки предмети вжитку військових чи уламки зброї тих часів. Про саму ж битву жителі села дізналися лише під час встановлення пам’ятного знаку в 1999 році. Що стосується жителів села Жиленці, то вони пригадують розповіді своїх батьків про активні бойові дії поблизу їхнього населеного пункту.

Археологічні розвідки в 2008 року на околицях сіл Жиленці та Городище Шепетівського району показали, що в кінці XVIII ст. на цих теренах велися активні бойові дії. Поблизу старої дороги із Шепетівки на Ізяслав було знайдено багато свинцевих куль, картечі, фрагменти розірваних чавунних ядер — гранат та бомб.

Знахідки археологічних розвідок поблизу Жиленців

Знахідки, що виявлені під час обстеження території між Жиленцями та Городищем, дають можливість підтвердити гіпотезу про те, що битва дійсно відбулася саме під Жиленцями.

Археологічні розвідки в районі села Зеленці Старокостянтинівського району мали несистематичний характер. Однак під час розкопок там не було знайдено ніяких підтверджень того, що в XVIII ст. на цих теренах велися військові дії. Цілком можливо, що там відбулися незначні сутички під час руху обох армій. Повністю відкидати «битву під Зеленцями» поки що ми не можемо.

Ускладнює ситуацію ще й той факт, що Зеленці відносяться до Старокостянтинівського району, а Жиленці — до Шепетівського. Питання: «Кому ж потрібно досліджувати цю битву та відповідно й виділяти кошти на встановлення історичної  справедливості?».

Треба відзначити, що битва під  Жиленцями 18 червня 1792 року була дуже важливою для Польщі, оскільки після її закінчення король Речі Посполитої Сигізмунд Август Понятовський затвердив першу польську військову нагороду — орден «Virtuti Militari».

Орден «Virtuti Militari»

У 1999 році в ході Міжнародної наукової конференції «Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки», в рамках святкування Днів польської культури та освіти на Хмельниччині, було встановлено пам’ятник, пов’язаний з битвою польського війська з російським в 1792 році під Зеленцями (Жиленцями). Встановлення пам’ятного знаку мало вигляд символічної могили. На обеліску зображено медаль «Virtuti Militari» та пам’ятний напис.

Однак матеріал, що знайдений в ході археологічних розвідок, та робота над питанням локалізації місця битви не залишає сумніву, що польсько-російська битва 18 червня 1792 року відбулася саме поблизу села Жиленці Шепетівського району.

Помилка в написанні та перекладі назви населеного пункту може поставити під сумнів авторитет істориків та краєзнавців, адже, можливо,  пам’ятник потрібно було встановити в іншому місці? Нехай ця стаття стане поштовхом для археологічних розвідок на території обох населених пунктів – Жиленець та Зеленець, —  які зможуть поставити крапку в тривалій дискусії краєзнавців та істориків.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


3 коментарі до статті «Битва під Зеленцями — історична дійсність чи міф?»

  1. Dmitro Soroka коментує:

    Тема цієї події піднімалася вже не одноразово істориками нашого краю. В шкільні роки мій вчитель історії Павлюк В.В., розбираючи цю тему, вказував на те, що це були не просто російске військо, а саме “чорноморські козаки” ті залишки козаків, які після розформування січі перейшли до війска московського, але при цьому боронили терени і наших земель від війска польського.

  2. Ігор Волоткевич коментує:

    Яка там “російсько-польська” війна. Москалі в ті роки, ще й не всі звикли, що вони вже россіянє)).

    РУСЬкі люди (руси, русичі, русаки, русини) – це і є українці, що завжди жили і живуть на території Київської РУСІ (сучасної України). Московської Русі ніколи не існувало! Більше того – ніколи і ніде на території сучасної так званої “росії” не існувало ЖОДНОЇ РУСІ! Натомість в історії чітко зафіксований факт існування на території сучасної так званої “росії” – держави з промовистою назвою “Московський Улус Золотої Орди”, який населяли і досі населяють угро-фінські та монголо-татарські племена. Згодом ці племена були асимільовані навалою хозар, яким вдалось врятуватись втечею по моксельських лісах і болотах після нищівного розгрому Хозарського Каганату найславетнішим Київським Князем Святославом Хоробрим.

    Аж 22 жовтня 1721-го року мурза Петро Перший своїм УКАЗОМ ПЕРЕЙМЕНУВАВ Московський Улус Золотої Орди – в Росію, таким чином укравши у русичів-українців назву, славетну історію і величну культуру. Наступного ранку (23 жовтня 1721-го року) всі угро-фіни, монголо-татари та хозари раптом прокинулись уже РОССИЯнами (а не РУСЬкими!). Щоправда, ні угро-фіни, ні монголо-татари, ні хозари ще довго не знали і навіть не здогадувались, що вони уже РОССИЯне.

    Думаю, що дана стаття про “російсько-польську” війну гарно видуманий художній твір, небилиця. Б’ються собі на українській землі москалі з ляхами, а про українців ні слова. Немов би й не існувало таких.)) Мені так видається, що польський Орден «Virtuti Militari» в Незалежній Державі Україна, це те саме, що росіянська так звана “георгієвська стрічка”. Мовляв, знайте хохли, хто в домі хазяїн.))

    Але ж ми не хохли, ми українці… БАНДЕРІВЦІ!
    Слава Нації!

  3. Петро коментує:

    Кулі на фото різних періодів, є навіть сучасні мисливські


Залишити коментар до Петро Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



На Хмельниччині судитимуть пенсіонера із кримінальним минулим
На Хмельниччині чоловік вкрав із будинку племінниці найцінніше для нього
На Хмельниччині, щоб врятувати літнього чоловіка, викликали кінологів
Мешканка Хмельниччини переправляла з-за кордону оптові партії психотропів під виглядом прального порошку
На Хмельниччині молодик погрожував своїй бабусі, вимагаючи пенсію
На Хмельниччині чоловік два місяці цупив у супермаркетах

Читайте у цій рубриці



На Хмельниччині пенітенціарна установа має власну 200-річну історію
Історія орденів і медалей в Україні: від княжих часів до незалежності
Нацисти 80 років тому спалили село на Шепетівщині
У цей день народилася одна з перших українок, що стала Праведницею народів світу
У селищі на Хмельниччині телефон з’явився раніше, ніж у російського імператора
На Хмельниччині досліджують колишній маєток відомого містика, алхіміка та ілюміната
FacebookTelegramViberWhatsAppX