У Шепетівці урочисто зустріли атовців із передової
Цього дня батьки, дружини, родичі, діти 28 військовослужбовців Шепетівської військової частини чекали рік.
— Сьогодні ми зустрічаємо військовослужбовців після їх річного перебування на передовій, — пояснив начальник Шепетівського гарнізону, полковник Сергій Рябко. — Хоча частина належить до Повітряних військ, але за наказом начальника Генерального штабу наші військовослужбовці посилювали сухопутні війська на передовій.
За особливі заслуги у зоні АТО прапорщик Анатолій Рочєв нагороджений Міністром оборони «Знаком пошани», молодший сержант Богдан Попов отримав державну відзнаку Президента України «Захиснику Вітчизни», майже двадцятеро військовослужбовців мають державну відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції».
Найголовніше для усіх, хто сьогодні на пероні зустрічає героїв, — всі вони повертаються живими.
— Зустрічаю сина Юрія, — розповідає Тетяна Мартинова. — Він вже був у зоні АТО рік, потім знову уклав контракт і знов рік на передовій. Завжди чекала на дзвінок, сама телефонувала рідко, боялася, щоб не нашкодити. Коли телефон не відповідав, не знаходила собі місця. Якщо телефонує невідомий номер, не знаєш, яких новин чекати. Завтра у мене день народження, отакий син зробив подарунок — повертається додому.
6-річна Анна Черняк зустрічає тата. Дівчинка говорить, що татусь повертається із роботи.
— Морально дуже важко, щомиті хвилюєшся, як там він, — розповідає 25-річна Наталія Черняк. — Ніколи не розповідає, як йому там, цікавиться лише, як вдома справи.
30-річна Вікторія Бєлкіна теж зустрічає чоловіка, який вже служить четвертий рік.
— Спочатку мобілізували, а потім уклав контракт, — розповідає жінка. — Чоловік спочатку приховував правду, але розуміє, що я ще більше хвилююся за нього, тому домовилися, що говоритиме все як є насправді, щоб я знала, коли перемир’я, а коли воюють.
Потяг Київ-Рівне запізнюється на 20 хвилин. З гучномовця чергова оголошує, що в поїзді їдуть наші земляки, які вже рік захищають цілісність України на сході.
Довгоочікувана мить — військові виходять із вагону. Грає муніципальний оркестр. Сльози не приховують навіть чоловіки. Обійми. Земляки зустрічають героїв із хлібом–сіллю, квітами.
Після урочистої частини найбільш очікувана мить зустрічі з рідними.
У Антона Ляшуна нещодавно народилася дитина. Його дружина Оксана прийшла зустрічати чоловіка з маленьким синочком.
— На кілька днів приїжджав, коли народився Артемчик, таке не можна пропустити, — каже Антон.
— Я вам обіцяв, що до 9 жовтня вони повернуться, вийшло ще раніше, — звернувся до присутніх начальник гарнізону.
Дякуємо нашим землякам за мир!
Залишити відповідь