Андрій Ковальчук: Щільність вогню була такою, що на кожен квадратний метр потрапляло по снаряду

Оборону Луганського міжнародного аеропорту українські десантники тримали впродовж 146 днів. З початку квітня до 1 вересня 2014 року. Тривалий час його обороною керував саме Герой України генерал-майор Андрій Ковальчук. Кореспондентці АрміяInform пощастило поспілкуватись із відомим військовим.

Довжина вузла оборони по периметру складала 13 кілометрів…

Андрію Трохимовичу, за яким критерієм добирались військовослужбовці, які заходили з Вами в аеропорт для оборони летовища?

— Ми заходили підрозділом. Це була штатна рота 80-ї бригади. Люди вмотивовані, з високими навичками, але без досвіду бойових дій.

Ви знали, з чим та ким Вам доведеться стикнутися там?

— На той час, певно, ніхто не знав. Завдання було взяти під охорону аеропорт. Я заходив туди двічі. Вперше зайшов 1 квітня. Ми організували охорону впродовж двох тижнів. Рота залишилась там, а я з батальйонною тактичною групою пішов на Слов’янськ виконувати бойові завдання. Вдруге повернувся до Луганського аеропорту тоді, коли він був вже повністю оточений. У складі рейдового загону 13 липня 2014 року ми пробивались до оточеного аеропорту для посилення та створення там угруповання.

«Коли росіяни зайняли село Переможне, що поряд з аеропортом, то розстріляли родину за допомогу нам продуктами та медикаментами»

Яким чином Вам вдалось організувати охорону аеропорту?

— Охорона поступово перетворювалася на оборону. Від функцій пропускного режиму в обстановці, що ускладнювалась, охорона переростала в оборону. Ми облаштовували окремі позиції, які перетворились на взводні опорні пункти, а згодом — у вузол оборони по периметру довжиною у 13 кілометрів.

Що використовувалось для того, аби всі ці укріплення створити?

— По-різному. Цивільний транспорт, який був на той час в аеропорту: трактори, бульдозери. Пізніше довелось вибудовувати оборону під обстрілами та наступами противника. Одночасно доводилось вести бої, облаштовувати оборону, встановлювати мінні поля, інженерні загородження. В основу було покладено принцип укріплення позицій, вибір місць, де можна укритися від ворожих «Градів». Під час обстрілів ми знаходили укриття в будівлях, підвальних приміщеннях, перекритих щілинах, розосереджувалися по адміністративній зоні.Угруповання російських військ нарощувалося. Якщо починалось з обстрілів із гранатометів, то з часом переросло у мінометні обстріли, а потім — в обстріли танками, «Градами», важкою артилерією, включаючи системи «Тюльпан» та «Піон». Щодня навколо аеропорту зростала кількість артилерійських підрозділів регулярних російських військ. Розгорталися батареї, дивізіони. Сили противника в десятки разів переважали наші. Щільність вогню кожного дня ставала більшою. Щогодини обстріли, незважаючи на пору доби: і вночі, і вдень. На момент виходу із аеропорту щільність вогню була така, що на кожен квадратний метр потрапляло по снаряду. На території всього аеропорту не було місця, куди б не потрапив снаряд. Було важко пройти територією, бо повсюди були залишки від снарядів, воронки. 31 серпня 2014 року адміністративна зона була зруйнована. Залишились підвали та руїни.

«З 9 ранку 31 серпня росіяни почали штурм із трьох напрямків. Ми відбивали ці атаки аж до 17:00 вечора. Було ухвалено рішення викликати вогонь на себе, тобто по головному корпусу аеропорту. З радіоперехоплень росіяни довідались про це та відійшли…»

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці