У Шепетівці відбулася презентація докумен­тального фільму про ветеранку АТО Оксану Якубову

У Шепетівці відбулася презентація докумен­тального фільму про ветеранку АТО Оксану Якубову

Презентація фільму «Явних проявів немає» та зустріч із його головною героїнею — ветеранкою АТО майором ЗСУ Оксаною Якубовою — відбулася 6 грудня в музеї Миколи Островського.

Документальний фільм про історію жінки, яка з 2014-го до 2017-го перебувала на передовій на посаді заступниці командира батальйону по роботі з особовим складом 54-ї окремої механізованої бригади.

— Мене призвали у першу хвилю мобілізації, — розповіла Оксана Петрівна. — 30 березня 2014 року о другій годині дня, якраз коли я виходила зі спортзалу, мені передзвонили. Воєнком запитав мене: «Ти не хочеш піти в армію начальником фінансової служби? Ти не переживай, то просто мобілізація». Тоді ще ніхто нічого не розумів. Я одне тільки запитала в нього: «Коли ми їдемо?» На що почула відповідь: «У тебе хвилин 20». Тоді це здавалось якоюсь пригодою. Я подзвонила на роботу, мамі, майбутньому чоловіку та сину, а о четвертій годині вже була у Новоград-Волинському. Наступного дня я стала начфіном. Був шок: багато незнайомих людей, бардак страшний, ніхто не розумів, що і як робити.

Вдома залишилися чоловік і син. А пані Оксана служила на передовій.

— Існувало негласне правило: із родини забирають лише одного, тому вирішили — це буду я. Чітко розуміла, що, дійсно, ми там заради дітей. Коли приймали батальйони, я бачила так багато молодих хлопців, фактично дітей. І це страшно — знати, що їм зараз їхати в АТО, а вони навіть автомат у руках не вміли нормально тримати.

Шепетівчанин Сергій Обущук, старшина батальйону, пригадав, як вони разом із Оксаною Якубовою створювали бригаду.

У Шепетівці відбулася презентація докумен­тального фільму про ветеранку АТО Оксану Якубову

— Техніки не було, ми з хлопцями відремонтувала старенького «газончика», ще й напис зробили: «Розмінування», — поділився спогадами Сергій. — Жоден міліціонер нас не зупиняв у Новограді-Волинському, згодом і на сході ця вантажівка нас неодноразово виручала. Я під особисту відповідальність забрав Оксану Петрівну в нашу бригаду на передову. На ній трималася дисципліна. Її ще називали між собою «мамою».

Сергій Колесник приїхав на зустріч із Оксаною Якубовою із Хмельницького.

— Я не проходив строкову службу, а під час навчання зробив лише кілька пострілів, — пригадав атовець. — Знайомство із Сергієм Обущуком розпочалося не дуже приємно: старшина витрушував запаси горілки у кожного новобранця. Можна сказати, що лилася річка із алкогольних напоїв. Це пізніше ми зрозуміли, наскільки небезпечно вживати спиртне на передовій. Оксана Петрівна допомагала вирішувати складні питання. Під час служби у нас склалася компанія із 4 чоловіків. Одного разу нас розформовували і одного товариша забирали в інший підрозділ. Оксана Петрівна допомогла зберегти нашу групу. Для кожного бійця вона стала «мамою».

Цій тендітній жінці на війні доводилося не лише побувати під обстрілами, а й сотні разів оформляти історію загибелі побратимів.

— Страшно було ховати, — пригадує колишня військова. — Я всіх пам’ятала в обличчя, усі хвилі. А потім до тебе приходять і кажуть: «Такий-то — двохсотий». Я їздила на впізнання. Перебирала спочатку та збирала їхні речі, а потім їхала в морг, оформлювала документи, дзвонила батькам. Пам’ятаю, як влітку сєпари вийшли на переговори щодо передачі тіла. А вони, бувало, передають наших хлопців і своїх тишком, щоб не мати з ними справу, та й щоб здавалось, ніби у нас більше втрат. Того разу у нас зник один солдат, але справа була в тому, що по обличчю його вже неможливо було впізнати. Його мати казала по телефону, що у нього було татуювання на нозі. Ми стояли біля тіла, нюхаючи ганчірки, змочені у бензин. Я дивилась на голову, а її… не було. А саме тіло було вже у такому стані, що на ньому неможливо було нічого побачити. Після того ти можеш мити руки десятки разів, терти мочалкою, але запах нікуди не зникає. За три роки я поховала більше сотні хлопців.

Серед побратимів пані Оксани був загиблий шепетівчанин Олександр Тимошишин, який служив водієм-санітаром у 1-му батальйоні 54-ої механізованої бригади. Загалом бригада втратила понад 170 чоловік, а 10 атовців померли вже після демобілізації.

Під час презентації вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

У Шепетівці відбулася презентація докумен­тального фільму про ветеранку АТО Оксану Якубову

Після повернення до мирного життя для пані Оксани почалася нова війна — внутрішня.

— Я сиділа у кімнаті на дивані 5 днів і нічого не говорила, пила лише чай, — з екрану ділиться героїня фільму. — Довго не відкривала ноутбук. У мене там є окрема папка «200». Як бачите по даті створення файлу, працювала вночі.

Не змогла жінка працювати серед цивільних, не знала, про що говорити. До того ж, під час перебування у людних місцях починалися панічні атаки.

— У квітні-травні, коли це все сталось, я взагалі не розуміла, що зі мною коїться. Потім я потрапила до санаторію, зі мною працювали терапевти, психологи. І тільки у червні я почала говорити про те, що бачила на війні. Реабілітацію повинен проходити кожний. Якби я звільнилась і пішла б одразу на роботу, то вже був би ящик. Я б не витримала.

У Шепетівці відбулася презентація докумен­тального фільму про ветеранку АТО Оксану Якубову

Оксана Якубова погодилася на зйомки фільму, щоб допомогти бійцям не соромитися звертатися за допомогою.

 

Для довідки

Фільм «Явних проявів немає» відзначений міжнародними фестивалями документального кіно: DOK Leipzig 2018 (за видатну східноєвропейську картину), «Docudays.UA 2018»: (чотири нагороди — журі міжнародного конкурсу Доку/Право, Української Гельсінської спілки, партнера фестивалю Currenttime.tv і відзнака дистрибуційної компанії «Letter to fest»); Міжнародним фестивалем прав людини Verzio, Угорщина (відзнака студентського журі).

Стрічку було також показано в Німеччині, Італії, Канаді, Угорщині, Польщі.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


2 коментарі до статті «У Шепетівці відбулася презентація докумен­тального фільму про ветеранку АТО Оксану Якубову»

  1. Елена Литвинчук коментує:

    Дякую Вам!!!

  2. Сердечно дякую!!!


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



У Нетішині енергетик Ігор Рокицький презентував фалеристичну виставку
На Хмельниччині презен­тували книгу «Шепетівсь­кий окружний музей у Славуті (1926–1935)»
Обласні депутати декомунізували музей Миколи Островського в Шепетівці
У Шепетівці з нагоди виходу з Дебальцева зібралися побратими-нацгвардійці
У січні в Шепетівці анонсовано прем’єру патріотичної комедії за участі актора-земляка
У Шепетівці згадали загиблого в АТО Валентина Драчука

Читайте у цій рубриці



Капелан із Шепетівки отримав «Козацький хрест»
У Шепетівському районі відкрили меморіальну дошку загиблому в ООС земляку
У Судилківській ОТГ вручили «Батьківське серце» сину загиблого захисника
Діти загиблих нетішинців отримали кулони «Батьківське серце»
У Славуті видали ордер на житло кіборгу Донецького аеропорту
Коли ветерану з Шепетівщини прийшла повістка, він не сховався, пішов і відслужив