У Шепетівці вшанували пам’ять атовця Василя Кашлакова

У Шепетівці вшанували пам’ять атовця Василя Кашлакова

Життєва дорога Василя Кашлакова тісно пов’язана із містом Шепетівкою. Тут він народився 28 жовтня 1987 року, тут пройшло його дитинство. Ходив у садочок «Дюймовочка», навчався в НВК № 1. Всі його пам’ятають надзвичайно розумним допитливим хлопчиком, який дуже любив машинки, іграшкові пістолети, автомати.

Він завжди був оточений увагою та любов’ю батьків. Був багатий на тепло шепетівських дідуся Анатолія Васильовича і бабусі Клавдії Іванівни. А в селі Пеньки, куди вони з мамою переїжджають у 1996 році, поруч були бабуся Раїса Василівна та дідусь Петро Степанович.

Для мами синочок був єдиним сонечком, втіхою, в його виховання вона вкладала всю душу і серце. І ріс Вася (а його лише так звуть у родині) світлою, доброю людиною, із загостреним почуттям справедливості, правильності, чесності. Він ніколи не був багатослівний, та думка його працювала завжди на позитивні вчинки, дії. Про це говорять вчителі Пеньківської ЗОШ І-ІII ст., яку він закінчив у 2005 році, на це наголошують у спогадах рідні та близькі.

Військова справа завжди цікавила Василя, адже в родині героїчні прадіди, які пройшли горнило Другої Світової війни: Кашлаков Василь Павлович та Прокопчук Василь Михайлович. Вони були для нього взірцем.

Перемагають вмовляння мами отримати мирну професію.

Після закінчення школи юнак поступає в Хмельницький Національний університет на економічний факультет, спеціальність «облік та аудит». Навчається на «добре» та «відмінно». Одночасно у 2009 році студент поступає на кафедру військової підготовки при Національній академії Державної прикордонної служби України.

Із службової військової характеристики: «Має добрі знання з бойового застосування загальновійськових підрозділів в основних видах бою. Оволодів достатніми командними і методичними навичками. Володіє відмінними організаторськими здібностями. Може управляти механізованим взводом та його вогнем. Техніку, озброєння механізованих підрозділів на БТР вивчив добре, може експлуатувати».

Ці знання дуже швидко пригодилися Василю. У цивільному житті він затримався недовго.

Прагнення стати військовим перемагає. У 2012 році через Шепетівський військкомат, де він стояв на військовому обліку, йде на контрактну службу в Збройні Сили України.

Починається його військове життя, сповнене тривог, випробувань. Молодший лейтенант служить у м. Василькові у військах протиповітряної оборони. Невдовзі йому присвоїли звання лейтенанта (парадна форма лейтенанта тепер зберігається в музеї, як священна реліквія).

Події на Сході України різко змінили життя Кашлакова. Він пише рапорт із проханням перевести його на службу у героїчну 93-ю бригаду, штаб якої знаходиться в смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. Це та бригада, яка вела бої за Мар’їнку, Іловайськ, Широкине, Піски, окрема героїчна епопея — утримання Донецького аеропорту — за це прозвані «кіборгами».

З 15 січня 2015 року — офіцер у зоні АТО. Він командує взводом, який тримає позиції в районі с. Піски. Його люблять і поважають бійці за чесність, справедливість, прямоту. Лейтенант постійно дбає про безпеку солдатів, перевіряє спорядження — якість особистої зброї, наявність боєкомплектів, наказував, коли не одягали каску, бронежилет. Переживав за життя кожного, адже бої тривали постійно. Українські військові тримали оборону західної частини летовища, метеостанції, а також навколишніх населених пунктів аеропорту. Жодного живого місця на цій землі не було, все посічене мінами і снарядами. Смертельна небезпека чатувала на кожному кроці.

Кашлаков мав позивний Вовк. Цей позивний дали йому однополчани. Офіцер дуже відповідально ставився до своїх обов’язків, переживав за життя кожного солдата. Він, як вожак, йшов завжди попереду, часто один. До наказів відносився з великою обережністю. Завжди сам перевіряв нові позиції.

«Вовк був дуже хорошим командиром, уважний до своїх підлеглих, справедливий. На його позиціях був завжди порядок, а в його «господарстві» було все необхідне і для ремонту техніки, і для бойових дій. Допомагав іншим взводам, його всі любили і поважали. Дуже обережно, тактовно виконував накази командування. Завжди першим перевіряв напрями пересування взводу..» — із спогадів побратима Татарина.

Війна, участь у бойових діях стала для Василя Кашлакова точкою його зросту, як командира, дала відчути в собі впевненість, силу, розвинула мужність, відвагу. У своїх 27 років він командував старшими людьми і його поважали. Саме тому на фото, яке було зроблено на УБД в кінці травня 2015 року, зовсім інший Вася — погляд рішучий, сильний впевненої в собі людини,яка багато що пізнала, відчула на собі.

Рідні його не впізнали, а побратими запам’ятали його таким — сильним, сміливим командиром, з яким відчуваєш себе захищеним і не страшно йти в бій.

В кінці лютого 2015 року Кашлаков підірвався на розтяжці, отримав важке поранення ноги. Три неділі лікувався в госпіталі. Навіть у цей складний для нього час він хвилювався за маму, за рідних, по телефону повторював одні слова: «У мене все добре». Мамі радив слухати пісню Вакарчука «Все буде добре». А коли приїхав у відпустку на 10 днів у червні, обережно признався рідним: «Я вже трохи воюю». У відповідь на вмовляння залишити військову службу чули від офіцера: «Хто, як не я».

І саме він у святковий день незалежності України 24 серпня 2015 року їде з побратимами на машині виконувати бойове завдання. Машина підривається на протитанковій міні. Ця страшна подія трапилася в районі села Невельське Ясинуватського району Донецької області. Очима Василя Кашлакова дивиться на світ його син Ваня. За його світле дитинство, за мирне життя загинув герой. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

24 серпня 2016 року на школі с. Пеньки Старокостянтинівського району відкрито меморіальну дошку. Одна з вулиць Шепетівки названа іменем Кашлакова.

Спогади, фото, документи, особисті речі Василя Олеговича Кашлакова зберігаються у фондах музею М. Островського та експонуються в експозиції «Борці за Україну», яка діє у краєзнавчому відділі.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


2 коментарі до статті «У Шепетівці вшанували пам’ять атовця Василя Кашлакова»

  1. Люда Свінціцька коментує:

    Вічна пам’ять Герою!

  2. Nahum Belous коментує:

    Вічна пам’ять загиблим воїнам!


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



На Донеччині загинув снайпер із Шепетівщини
На Запоріжжі загинув військовий із Шепетівщини
На Донеччині загинув старший солдат із Шепетівщини
На війні загинув захисник із Шепетівщини
У Шепетівці попрощаються із 20-річним військовослужбовцем
На Донеччині загинув солдат із Судилківської громади

Читайте у цій рубриці



На Донеччині загинув снайпер із Шепетівщини
На Хмельниччині внаслідок нічної атаки «шахедами» госпіталізували постраждалу
На Запоріжжі загинув військовий із Шепетівщини
У сусідній із Хмельниччиною областю зрадник України отримав максимальне покарання
Не витримало серце Воїна: у Полонному попрощаються із водієм-санітаром
На Донеччині загинув старший солдат із Шепетівщини
FacebookTelegramViberWhatsAppX