Володимир Шевчук віддав життя за незалежність України

«Воюватиму за Україну до переможного кінця…», — ці слова Володимира Шевчука стали його змістом життя. Володимир добровільно йде захищати Україну. Із вересня по листопад 2014 року бойовий гарт отримував у добровольчому батальйоні «Донбас».

Фото з фондів музею

У листопаді 2014 року частина бійців батальйону підписують контракт на службу в ЗС України. Серед них наш земляк Шевчук Володимир. На основі добровольців у 93-й окремій механізованій бригаді формується окрема 6-а штурмова рота. За період служби Володимир воював на багатьох важливих ділянках фронту на Донеччині. Географія населених пунктів, де прийшлось виконувати бойові завдання, широка — Очеретяне, Водяне, Тоненьке, Піски, Опитне, Донецький аеропорт, Карлівка, тримали позиції від Авдіївки до Мар ‘інки… Був навідником-оператором БМП-2, проходив службу у складі диверсійно-розвідувальної групи.

Під час відпустки у серпні 2016 року Володимир Віталійович зустрівся із працівниками музею Миколи Островського, розповів про фронтове життя. Кожний період служби залишив свій слід у пам’яті, наповнений спогадами, які неможливо забути. Його вражала сміливість і відвага наших бійців, було соромно за тих, хто п’є і показав себе боягузом, боляче згадував втрати побратимів, не давали спокою прорахунки командування, незрозуміле часто вороже ставлення місцевого населення до наших бійців.

«Ми були на волосині від смерті, чудом врятувались…», — так згадував Володимир Шевчук бій 17 січня 2015 р. у Донецькому аеропорту. Боєць накреслив для музею схему бою.

У той день 6-ії роті було дано завдання взяти монастир, який був на території Донецького аеропорту. У ньому засіла група бойовиків, яка гатила по наших захисниках аеропорту. У бій йшли 8 БМП-2, розділені на дві групи по 4 машини. Друга група попала під мінометний обстріл, зупинилась.

Перша група, в якій був Шевчук, намагалася прорватись до монастиря, та шлях перегородив високий 1,5 метровий вал, за ним — рів шириною до 4 м. Ворожа зенітка не припиняла вогонь. Із наших 4-х машин стріляли лише дві, решта вийшли з ладу. Боєкомплект БМП-2: 340 осколочно-фугасних снарядів, 16о бронебійних, дві тис. патронів до кулемета. У тому бою вони відстріляли майже весь боєкомплект. Передати динаміку бою неможливо словами. 6 годин бою, 6 годин страшного свисту, вибухів, здавалось стріляло все, життя зупинилось. У цьому пекельному бою від роти практично нічого не залишилось. Із 85 бійців вийшло 25, 2 загинуло, решта були поранені, покалічені, поранення отримав командир роти, та продовжував прикривати відхід роти. Поранених вивозили на БМП, рятувався, хто як міг: йшли пішки, повзли, частина відступила до метеовишки. Операція не була продумана до кінця, завдання виконати не вдалося. Вони не отримали нагород, та мужність, відвага бійців у цьому бою не забута, визнана народом. Вони — народні герої.

У ті січневі морозні дні 2015 року екіпаж БМП-2 Володимира Шевчука виконував ряд складних, відповідальних завдань. Вони йшли на злітну полосу у розвідку боєм, обстрілювали 3 поверх нового терміналу (наші в той час тримали 1-й та 2-й поверхи).

«Виконували свою роботу на війні», — так коротко аналізував ті події Володимир. Він був дуже скромною людиною, бійцем високої честі, обов’язку.

У військовому житті позивний Володимира — «Різець», тому що в мирному житті різьба по дереву була улюбленою справою. Його майстерну роботу можна побачити в храмах та церквах міста та району — іконостаси в Михайлівському соборі Шепетівки, у церкві села Лозичне, у храмі святого Миколая Чудотворця.

«В моєму серці Україна» — слова Володимира звучали щиро, без пафосу.

19 серпня 2016 року Володимир Шевчук віддав за Україну найдорожче — своє життя. Поховали його в Шепетівці у День Незалежності, за яку він загинув.

Нагадаємо, цього року в лютому захиснику з позивним «Різець» встановили пам’ятну дошку.

Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці