Ігор Домін вважає, що без гумору на війні складно

Ігор Домін вважає, що без гумору на війні складно

51-річний Ігор Домін з позивним «Адамович» один рік і два місяці провів у зоні АТО в складі 128-ї окремої гірсько-піхотної Закарпатської бригади.

— На передовій знаходився більше, ніж у частині, — розповідає учасник АТО. — Пішов добровольцем. За моїми плечима Чечня, тому знаю, як поводитися на війні.

Ігор Домін вважає, що без гумору на війні складно

Під час захоплення Дебальцевого, військовий підрозділ, в якому служив Ігор Домін, перебував в с. Оленівці.

— Село Оленівці було ізольоване, бо чеченці знаходилися по той бік. Навіть місцеві приходили за харчами. А ми самі не мали продуктів, бо машини до нас не доїжджали. Самі сиділи голодні. Коли я пішов служити, мав вагу  117 кілограмів, а мобілізувався – 78 кілограм.

Загалом не вистачало не тільки харчів, але й не видали ніякого обмундирування.

— Доводилось в одних трусах виходити на шикування. Командир радить одягнути форму. Я відповідаю: «Хто мені її видавав»? Так само просили здати бушлат після мобілізації. Я теж пояснив, що ніхто ні разу його не давав: «Який? Хто мені його видав?» У лижному костюмі та гумових чоботах провоював усю зиму.

Як зв’язківцю, Ігорю Доміну доводилось фіксувати бойові позиції ворога.

— Під час обстрілів усі в укриття біжать, а я навпаки, маю визначити звідки йде обстріл. Поки не прорахую, не зможу передати дані. У мене зброя не хитра:  плоскогубці та ізоляційна стрічка.

Під час подій у Дебальцевому пан Ігор, почувши як замикають позиції в кільце сепаратисти, відразу зрозумів, що потрібно відступати.

— Всіх хлопців попередив, що, якщо не відійдемо, до завтра нас усіх накриють вогнем. До мене ще командир підійшов і попередив, що не потрібно сіяти паніку. Лише ввечері отримали команду відступати. В цьому й помилка, що наші командири – інваліди. Я їм тоді так і сказав. Не побоявся, бо куди мене далі війни пошлють? Після Грозного мене важко чимось злякати.

Ігор Домін вважає, що без гумору на війні складноЗа плечима Ігоря Доміна Станиця Луганська, Щастя, Дебальцево. Після контузії лікувався у шпиталі в Сватовому.

— Без гумору на війні важко. І на передовій читав хлопцям вірші, оповідання, розповідав анекдоти. У шпиталі теж підтримував моральний дух поранених. Навіть маю грамоту «За душпастирську діяльність». Без такої душевної допомоги бійцям надзвичайно важко. В таких випадках важлива підтримка родини. Дуже вдячний своїй дружині Тетяні, яка розуміє моє рішення піти в зону АТО добровольцем.

Вже у травні Ігоря Доміна знов мобілізовують.

— Так записано у військовому квитку, що в разі складних умов у державі, йти її захищати. Я — солдат і не хочу, щоб чиїсь діти там гинули. Для багатьох хлопців на Сході у свої п’ятдесят був за батька.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Реклама




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Окупанти поширюють інформацію про захоплення Маріуполя
На Хмельниччині чоловік самовільно зайняв землі та вирощував соняшник
На Хмельниччині приватна компанія захопила землі та видобула корисних копалин на суму понад 430 мільйонів гривень
На Великдень російсько-окупаційні війська планують низку провокацій
Шепетівчанка Діна Хмиз перетворює захоплення плетивом на джерело заробітку
У Шепетівці з нагоди виходу з Дебальцева зібралися побратими-нацгвардійці

Читайте у цій рубриці



Війна росії проти України. Оперативна інформація станом на ранок 23 травня
Шепетівщина попрощалися ще із одним загиблим захисником
Рашисти скаржаться на знецінення російських рублів
Війна росії проти України. Оперативна інформація станом на ранок 22 травня
У Славуті віддали шану 25-річному капітану, який загинув на Луганщині
Шепетівка провела в останній путь 21-річного лейтентанта
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter