Двоє братів із Хмельниччини «насипають» ворогу з «Гіацинта»: історії з фронту

Двоє братів із Хмельниччини «насипають» ворогу з «Гіацинта»: історії з фронту

У артилерійському підрозділі 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада служать двоє рідних братів — 22-річнй Ігор та 21-річний Артем. Хлопці родом із Хмельниччини й підписали контракт у 2020 році. Дія контракту вже закінчилася, але брати служать далі до закінчення війни. І не шкодують. Їх історію розповідає Хмельницький обласний ТЦК та СП.

— До армії я працював у Києві на будівництві, — каже старший Ігор. — По закону в будь-якому разі треба було йти на службу, то я вирішив, що краще підписати контракт, ніж іти строковиком. А заодно загітував і молодшого брата, щоб не було нудно (сміється). Я жодного разу не жалів, що пішов у ЗСУ. Чи продовжу службу після війни? Ще не вирішив, це залежить від того, як складеться ситуація в особистому житті і армії.

У своєму підрозділі брати працюють із «Гіацинтом» — 152-міліметровою причіпною далекобійною гарматою, яка була взята в трофей при визволенні Херсонщини. Влітку цього року росіяни засікли й обстріляли позицію «Гіацинта».

— Ми якраз відпрацювали з гармати і по нас прилетіла відповідь, — продовжує Ігор. — Випустили пакет «Граду», задіяли ствольну арту, навіть безпілотник «Ланцет» прилетів. Бліндажу теж тоді дісталося, але ми встигли сховатися в укриття, тому ніхто не постраждав. За винятком нашої гармати. Один зі снарядів вибухнув за пів метра й пошкодив колеса й метал. Але ми швидко все відновили…

Минулого року молодший із братів отримав поранення на бойовій позиції.

— Ми відстріляли по цілі й уже складали гармату, щоб зробити перекат на інше місце, — згадує Артем. — Я тільки підняв кувалду, як побачив спалах, — це прилетів «Ланцет». Двоє наших хлопців загинули, троє отримали поранення. Мені посікло руку і бік, рука «впіймала» 16 дрібних осколків. В перші секунди було страшно — кров тече, з’явилося відчуття, що помираю. Але швидко прийшов до тями. Після поранення в мене сталася переоцінка цінностей. А ще я зрозумів, що треба ховатися в укриття — з цим не жартують.

Під час лікування й реабілітації Артем познайомився з дівчиною і навесні цього року одружився. Тому в нього з’явився додатковий стимул швидше закінчити війну.

— Дружина постійно питає, коли вже повернуся додому, — каже Артем. — Тому стараємося тут. І заодно приглядаємо один за одним. Те, що ми разом — великий плюс, нам обом спокійніше.

Причіпна артилерія, особливо така як «Гіацинт», дуже ефективна в бою. Хлопцям неодноразово вдавалося накрити своєю гарматою жирні цілі — склади з боєкомплектом, укріплені позиції, командні пункти. А кілька місяців тому «Гіацинт» знищив ворожу самохідну 152-міліметрову гаубицю 2С19 «Мста-С», яку росіяни вважають найкращою самохідкою. Ціль вдалося знищити з трьох пострілів: перший був пристрілочний, другий влучив у боєкомплект поруч, а третій — прямо в гармату.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво


З якими хворобами очей не візьмуть на службу
На Хмельниччині засуджений намагався реалізувати злочинний намір через пошту
Російські удари по енергетиці: чи зможе Україна відновитися до зими?
На Хмельниччині оштрафували пенсіонера, бо торгував картоплею на тротуарі

Читайте у цій рубриці


Загиблого військового з Шепетівщини майже через 9 місяців вдалося ідентифікувати по ДНК
У громаду на Шепетівщині надійшла скорботна звістка із фронту
У Шепетівській громаді попрощаються з навідником гірсько-штурмового відділення
Війна забрала життя гранатометника із Шепетівщини
FacebookTelegramViberWhatsAppX