Льотчик-винищувач загинув у повітряному бою на Хмельниччині, прикриваючи побратимів

«Мамині слова: «Тато загинув за Україну» назавжди розділили моє життя на щасливе «до» та нестерпне «після», — каже 21-річна Уляна Коломієць, донька Героя України Дмитра Коломійця.

Ще трохи більше ніж місяць тому студентка Київської політехніки переймалась майбутньою сесією, непростими проєктами з інформатики, пошуком роботи. Каже, що навіть не здогадувалась, наскільки усе не матиме сенсу вже згодом…

— Тато віддав своє життя для порятунку інших. Він був Героєм. Він є Героєм. Але я не хочу Героя, я хочу живого татка. Нічого не повернути. Тяжко. Як жити далі?

Майор Дмитро Коломієць — льотчик-винищувач. Він одним із перших зустрів ворога. З самого ранку 24 лютого, коли більшість українців ще спокійно спали та не підозрювали, що розпочалась широкомасштабна війна, офіцер вступив у повітряний бій на Хмельниччині. Дмитро героїчно відвернув на себе вогонь ворожої авіації. Це дозволило врятувати побратимів. Був збитий літаком окупантів в районі села Кринцілів Сатанівської ОТГ. Він свідомо пішов на смерть…

Рідні розповідають, що вибір професії для Дмитра був очевидним. Майже усі в родині служили. Батько — військовий льотчик, тож дитинство промайнуло на аеродромах та гарнізонах. Та й бабуся служила у зенітних військах, отримала безліч нагород, була сміливою та рішучою.

— Схоже, сміливість таки передається у спадок, — каже Тетяна Івчук, сестра дружини загиблого. — Саме бабуся виховувала онука до шкільного віку, а про її героїзм ходили легенди.

Дмитро мав чимало захоплень: музика, байдарки, техніка. Та на першому місці завжди були літаки. Тож, коли хлопець упевнено подав документи до Чернігівського льотного училища, це зовсім нікого не здивувало. Вчився — на відмінно, адже батько завжди казав, наскільки важливо у авіації бути професіоналом. Дмитро все впевненіше почував себе за штурвалом та швидко став справжнім асом. Служив льотчик на Житомирщині, опанував літаки Су-27, МіГ-29, Л-39.

— Дмитро завжди любив небо та авіацію й переконував, що це взаємно… Йому було лише 48 років. Це так мало. Але для Дмитра це виявилось достатньо, щоб, не замислюючись, віддати себе задля порятунку інших, — додає Тетяна.

У Героя залишились донька Уляна та дружина Людмила, з якою разом прожили 24 роки. Дружина працює виховательською у місцевому дитячому садочку. Вона точно зуміє пояснити маленьким українцям, що таке справжній патріотизм та героїзм…

За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України від 28 лютого 2022 року № 78/2022 майору Дмитру Валерійовичу Коломійцю присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Поділитися посиланням: