Як припинити насильство в сім’ї  

Шепетівським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» серед учнівської та студентської молоді був проведений конкурс статей на тему: «Здорова сім’я – сім’я без насильства». Однією з найкращих робіт визнана стаття учениці НВК №2. В цій відвертій розповіді за кожним словом біль дитячої душі.

Мені соромно… Мені боляче… Мені огидно…

Сім’я – ніби сім «я». І як важливо, щоб всі вони відчували себе потрібними одне одному, щоб кожен член сім’ї знав, що його люблять і розуміють. Родина здорова тоді, коли в родині відсутня байдужість, кожен відчуває себе значущим.

Та не завжди так насправді відбувається. З часом навіть важко назвати причину. Якась сила зненацька зникають сімейний затишок, злагода, раптом руйнуються сімейні стосунки. Тоді великий організм сім’ї відчуває біль та хворіє.

Не один день, не один місяць та не один десяток років у родині натягнуті стосунки між батьками. Я навіть не в змозі уявити зараз нашу родину без криків, лайки та бійок.

А почалось все з батька. Так, мені дуже соромно, проте, батько вже давно не повертається додому з роботи тверезим. Мама відразу з образою реагує на його ходу і зовнішній вигляд: речі на ньому не раз брудні, потерті, інколи навіть рвані.

Тато гарний спеціаліст, його поважають на роботі. Він ремонтує все, гарний електрик. Я пам’ятаю як до копійки віддавав мамі зароблені гроші. Останнім часом, він заробіток погоджується брати «могоричами». Так почав спиватись.

А мама страждає…Мені її дуже шкода, бо не раз ми ходили темними вулицями, коли батько приходив п’яний та нас виганяв. А останнім часом почав простягати руки.

Раніше тато вибачався, сьогодні – це його спосіб життя. Мама якось тихо промовила: «Якби не ти, донечко, я б на себе наклала руки».

Господи, Божа Матір, дай розуму негіднику! Невже одна людина має право знущатися над іншими?

Одного разу ми викликали поліцію, а полісмен відповів: «Це у вас проблеми родинні, ви на ранок помиритесь, хміль пройде, і ви жалкуватимете, що викликали нас»… А другого дня мама на кухні вже стояла з синцем на щоці, намагалась з морозилки дістати потерту моркву, щоб прикласти до обличчя … Тато так віддячив, коли сусід його присоромив за вчорашню бійку.

Мені соромно… Мені боляче… Мені огидно… Я зараз боюсь уявити, що станеться з родиною, принаймні, через рік. Я закінчуватиму школи, буде випускний вечір, а мої тато і мама…

Ні! Я не хочу вірити, що батько п’яний може не повернутись додому. А далі ми дізнаємось, що його збила машина, чи від передозування він помер в лікарні. Мама… Вона найближча мені людина, колись не стерпить і піде з життя, або раптова хвороба її у мене забере назавжди. НІ! НІ! І ще раз НІ! Не дам, не дозволю знущатись йому над нами. Я завтра звернуся по допомогу у міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Невже вони не прислухаються до мого болю?!

Я маю зараз нагоду звернутись до вас, дорослі, до вас, наші батьки. Чому ми, діти, не заслуговуємо на здорову родину, на гарні стосунки, де мають панувати взаєморозуміння, злагода, любов та взаємоповага?! Хто має покласти край знущанню та насиллю?! Ви чуєте?! Я хочу жити в здоровій сім’ї! Я мрію, я без надії сподіваюсь! Допоможіть! Адже я знаю, я така не одна…

Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці