Спалах дифтерії: що варто знати про інфекцію

Про те, що в Україні можливий спалах дифтерії, лікарі попереджали давно. Причина — низький рівень вакцинації проти цього захворювання.

Дифтерія — бактеріальна інфекція дихальних шляхів, котра уражує неімунних дітей та дорослих. Захворювання може протікати у вигляді спалахів та спорадичних випадків, це залежить від рівня колективного імунітету.

Єдиним джерелом інфекції є хвора людина, або бактеріоносій. Носійство інфекції при дифтерії зустрічається частіше, ніж захворювання. Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), котра виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Саме цей токсин відіграє головну роль у розвитку хвороби, клінічних проявів та ускладнень. Дифтерійний екзотоксин по силі дії є другим після ботулотоксину.

Спалахи дифтерії характеризуються своєю циклічністю — 7–10 років. Під час останньої епідемії дифтерії в Україні (1991–1998 років) захворіло майже 20 тисяч людей, 696 з них померло. На спорадичному рівні дифтерія реєструється майже щорічно в різних регіонах. Проте, низький рівень охоплення щепленнями проти цієї інфекції, котрий сформувався в останні роки, може призвести до ускладнення епідемічної ситуації з дифтерії найближчим часом. Захворювання має високу смертність (до 50 %) при відсутності щеплень у хворого та не введенні протидифтерійної сироватки на ранніх стадіях, через ураження токсином серця. Минулого року в країні було 10 хворих, цього року — 20, із них 18 — протягом жовтня 2019 року. Про це повідомляє Державна установа «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України».

Збудник поширюється, в основному, через крапельний механізм (при розмові, чханні та кашлі). Додатковий механізм передачі — контактно-побутовий (через інфіковані іграшки, посуд, руки). Інкубаційний період (момент від початку зараження до перших клінічних проявів) становить від 3 до 10 днів. Заразний період у хворих на дифтерію починається з кінця інкубації і продовжується протягом клінічного періоду хвороби.

Захворювання проявляється у вигляді ангіни, та може мати наступні прояви:

  • біль у горлі;
  • підвищена температура, лихоманка;
  • набряк слизової оболонки рото глотки;
  • наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
  • набряк шиї;
  • збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Дифтерійний токсин при потраплянні у кров викликає небезпечні ускладнення. Практично всі органи чутливі до дії токсину, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування.

Дифтерія — вакцинокерована інфекція, тому єдиним надійним захистом від неї є вакцинація. Відповідно до Національного календаря щеплень вакцинація проти дифтерії проводиться в 2, 4, 6 місяців, первинна ревакцинація — в 18 місяців. Наступні щеплення проводяться в 6, 16 років та в подальшому кожні 10 років без обмеження віку. Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1–1,5 років не гарантує захист від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених буде протікати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці