Грузин-бізнесмен, який прославив шепетівський футбол

Майже чверть століття тому власникові будівельного кооперативу «Темп» Джумберу Нішніанідзе вдалося завдяки футболу пожвавити життя нашого маленького міста та прославити Шепетівку за межами України.

Навесні 2014 року з нагоди перших роковин смерті Джумбера Григоровича ми поспілкувалися із людьми, які спільно із ним робили «великий футбол у маленькому місті» [«День за днем» № 13 від 26.03.2014].

З чого все починалось…

Перший і «постійний» тренер Віктор Кушко пригадав, що з самого початку створення команди «Темп», перед нею стояло завдання увійти до еліти українського футболу.

— Одного разу за збігом обставин на тренування команди «Локомотив» при­йшов брат Джумбера Григоровича — Шота Нішніанідзе. Він запитав у мене, чи зможу зібрати хлопців для футбольної команди? Я знав кожного з них, адже більшість були моїми вихованцями на наступній зустрічі зі Джумбером Нішніанідзе обговорили всі деталі цієї справи. Потрібно було сформувати команду з нуля, та ще й працювати швидкими темпами, щоб набрати необхідну кількість очок для рейтингу. Президент хотів, щоб «Темп» потрапив до вищої ліги за короткий термін, — розповів Віктор Іванович.

Для створення спортивного клубу зібрали необхідних людей — керівників підприємств та заводів. Заручившись фінансовою підтримкою керманичів, швидко сформували команду.

— 5 березня 1990 року — день народження футбольного клубу «Темп», — продовжив екс-тренер. — Першу перемогу команда здобула вже 10 березня у матчі зі збірною міста — 2:0. Для участі в чемпіонаті України потрібно було грати паралельно на обласних змаганнях за першість: відповідно до календаря чемпіонату України ми грали по суботах, а по середах грали на обласних. Це, звісно, потребувало подвійних витрат. Але президент клубу погодився на все.

Перший склад шепетівської футбольної команди «Темп»

Завдання — прорватися до еліти українського футболу — команда виконала за рік [«День за днем» № 32 від 07.08.1992].

Президент футбольного клубу заохочував гравців преміями. 1994-го кращим із них подарував шість новеньких «дев’яток», забезпечив квартирами. Для тренування орендував чудове місце на Голубих озерах, що на Славутчині. Навіть запросив столичного тренера збірної України Леоніда Ткаченка працювати в його команді.

— Спроба Джумбера підняти футбол у маленькому місті на всеукраїнський рівень стала дуже благородною справою, — на завершення розмови додав Віктор Кушко. — До цього часу в Шепетівці нічого подібного не було. Звісно, були в нього і прямі мотиви — підняти власний імідж та будівельного кооперативу. Але насамперед відданість великій мрії керувала цим чоловіком. Він не жалів засобів, сил та коштів на свою справу. Його щедрість і дотепер пам’ятають гравці та колектив клубу.

І дотепер залишається загадкою, як команда із невеличкого райцентру опинилася серед учасників вищої ліги з футболу. Грала з такими грандами як «Динамо», «Шахтар» та «Дніпро».

Нішніанідзе вдосконалював стадіон «Локомотив» для міжнародних матчів

Оскільки футбольна команда за перший рік виграла першість області та Кубок України, її президент Джумбер Нішніанідзе вирішив облаштувати стадіон, де змогли приймати матчі найвищих рівнів.

— Зусиллями президента футбольного клубу Джумбера Григоровича було нарощено новий дренаж на ігровому полі та розширено його площу, відповідно до стандартів міжнародних матчів, — пригадав Анатолій Мануілов, який у 1992 році став директором стадіону «Локомотив», що на той час знаходився на балансі будівельного кооперативу «Темп». — На дренажне покриття пішло півтори тонни насіння. Поле на той час було одним із найкращих, та й на сьогодні, зрештою, є таким. Нещодавно чув, що з боку дитячого садочка його почали рити кроти. Шкода, звісно.

Президент «Темпу» планував побудувати неподалік стадіону готель, де змогли б поселятися футбольні команди та вболівальники. Ще хотів встановити систему освітлення стадіону для проведення матчів у вечірній час, для цього навіть закупив прожектори. Щоб збільшити кількість місць фан-зони, президент збирався розширити межі стадіону та встановити пластикові сидіння, які привіз із Києва. На жаль, усіх своїх планів щодо вдосконалення стадіону він так і не втілив у життя.

Про колишні розкіш та престиж стадіо­ну наразі нагадують тільки напівзруйнована роздягальня та поіржавіле табло. Про дорогу бігову доріжку навколо футбольного поля, що «захищала» футболістів під час гри від травмувань, тепер можна почути тільки з розповідей.

— Мрій у Джумбера Григоровича було багато, але найголовніша — зіграти з найкращими командами Європи, — додав Анатолій Мануілов. — А його вислів — «Темп» ще зіграє проти «Барселони» — навіть став легендарним.

«Золотий» склад для гри з «Барселоною»

За один-два роки президентові клубу вдалося запросити до команди найкращих гравців. Сформувався так званий «золотий» склад із професіоналів, до якого увійшли: брати Автендил й Таріел Капанадзе (Грузія), Георгій Чіхрадзе (Грузія), Георгій Кондратьєв (Білорусь), Сергій Скаченко та Арсен Аваков. Пізніше ці футболісти у складі національних збірних команд своїх країн виступали в матчах вищої ліги та міжнародних чемпіонатах.

— Наша команда перетворилася на багатонаціональну. Гравці були різних рівнів, але жоден не хизувався, — зауважив Євген Рибак, колишній футболіст «Темпу». — Крім шепетівських хлопців, більшість із яких грала в теофіпольській футбольній команді, президент запросив гравців із інших областей — Романа Григорчука (у 2014-му — тренер команди прем’єр-ліги «Чорноморець». — Авт.) та Ігоря Пархомчука.

Щойно сформованим складом команда Шепетівки поїхала на тренувальну базу до Алушти, де не програла жодного матчу. Президент увесь час був з командою, і так було завжди.

— Під час одного з матчів, здається, проти житомирського «Полісся», виникла суперечка між президентами команд, — пригадав Євген Рибак. — Але вже наступного дня завдяки зусиллям Джумбера Григоровича все залагодили. Він був досить амбітною людиною, можливо, це й стало запорукою успіху команди. Президентові клубу «Темп» вдалося підібрати професійний склад, кожен знаходився на своєму місці, тому виконував роботу дуже добре.

На той час підібрався гарний колектив, у якому панувала дружня атмосфера. Гравці були з різних областей країни, навіть з Білорусі, втім, завжди знаходили спільну мову.

Маленька справа Джумбера, яка ще досі жива

Набуття футбольною командою «Темп» статусу майстрів, вимагало відкриття власної школи резерву, тобто забезпечити виховання майбутніх футболістів. спеціалізовані класи футболу створили на базі Шепетівської школи-інтернату. Тренерами стали колишні гравці ФК «Темп» — Анатолій Черняк, Євген Рибак та Сергій Близнюков.

— 1993-го футбольний клуб розмістив оголошення у спортивних газетах України про набір учнів, — сказав Анатолій Черняк, вчитель фізичного виховання Шепетівської спеціалізованої школи-інтернату. — Вже на початку навчального року сформувалося три класи футболістів. Приїжджали навіть діти зі Закарпаття, Криму. Особисто мені вдалося випустити дев’ять класів, у яких навчалися юні футболісти. Багато юнаків, що закінчили наш інтернат, стали майстрами спорту, грали у вищій лізі. Мені, як тренеру, дуже приємно, що учні зуміли досягти більшого, ніж я. А як колишній футболіст, пишаюся, що справа Джумбера Григоровича не завершилася, а живе й дотепер.

До речі, відомі володарі футбольних кубків України, Іван Малімон та Сергій Кривий, розпочинали свою спортивну кар’єру саме в шепетівській школі-інтернаті.

Поділитися посиланням



Реклама



5 коментарів до статті «Грузин-бізнесмен, який прославив шепетівський футбол»

  1. Svetlana Simagina коментує:

    Так було!

  2. Sashok Sashok коментує:

    Єфорія була огого! Життя і бабок не хватило!

  3. Гаяне Халилова коментує:

    Замечательный человек!!!!

  4. Були прекрасні роки!!!

  5. Лара Ильчук коментує:

    Тяжело осознавать, что с нами уже нет такого замечательного человека.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці