Українська пісня живе в її серці

На годиннику майже 19:00, у вестибюлі міського Будинку культури зустрічаю Валентину Шевчук.

— Знову затрималась із «коханцем» , — так жартома Валентина Володимирівна називає баян, з яким дійсно не розлучається уже більше 55 років. — Але знайшла дуже гарну старовинну колядку. Завтра розпочнемо розучувати».

І я вкотре дивуюсь ентузіазму, невичерпній енергії цієї жінки, яким може позаздрити наша молодь.

Більше десяти років працює Валентина Володимирівна в міському Будинку культури. Вона керує двома колективами: народним аматорським ансамблем української пісні «Колорит» та хоровим колективом «Шепетівські козаки». Їхня творчість добре знана в нашому місті, бо беруть участь у всіх міських святах.

Раніше пані Валентина працювала в Шепетівський дитячій музичній школі, музичним керівником в дитячому садочку, пансіоні. І завжди її супроводжувала українська пісня. Її Валентина Володимирівна не втомлюється вивчати, зберігати, навчати інших любити народну пісню, так як любить вона її сама.

Цікаво, скільком дітям, людям вона прищепила любов до української пісні за всі роки своєї творчої діяльності? І завжди Валентина Володимирівна навчала берегти перлину народної творчості, бо пісня — це ніби велика загальна душа нашого народу. Адже тільки з піснею можна сміливо дивитися в загадкові очі майбутнього.

І напередодні Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва я хочу привітати Валентину Володимирівну та всіх працівників культури, які обрали фах за покликом душі, з професійним святом. Побажати всім здоров’я та творчого натхнення, щоб надалі щедро дарувати свій талант людям, примножуючи свій творчий здобуток новими перлинами.


Поділитися посиланням



4 коментарі до статті «Українська пісня живе в її серці»

  1. Ігор Волоткевич коментує:

    Цікаво, а що то за дуже гарна старовинна колядка? Можна побачити слова тієї колядки? Адже, саме час, вчитись колядувати.;)

  2. Ігор Волоткевич коментує:

    А ще, фольклорна українська пісня є кодом нашої української Нації, який передається нам у крові… Народна пісня споконвіків була еліксиром життя. А також тим еліксиром, що піднімав бойовий Дух у походах та на війнах.

  3. Ігор Волоткевич коментує:

    Ой як же було ізпрежди віка…

    Стародавня дохристиянська коляда «Ой, як же було ізпрежди віка» — одна з найяскравіших українських обрядових пісень. Пізній варіант космогонічних колядок.

    Більш ранній шар пісень містить сюжет про творення світу двома голубами, що пірнають на дно моря. Наступним етапом розвитку сюжету є заміна птахів на двох янголів, згодом на двох братів. У подальшому відбувається християнізація теми. Світове дерево і птахи-деміурги у колядці «Як то було спрежде віка» заступили два апостоли, святі Петро і Павло, і Бог.

    Вик: Хор “Берегиня”

    *****
    Ой, як же було ізпрежди віка
    Ой, дай Бо[г].
    Ой, як не було неба і землі
    Ой, дай Бо’.
    А тільки було синєє море
    Ой, дай Бо’.
    На тому морі горіли огні
    Ой, дай Бо’.
    Коло тих огнів сиділи святи.
    Ой, дай Бо’.
    Радять радоньку, кого в море послать.
    Ой, дай Бо’.
    Ой, пойди, Петро, по море на дно
    Ой, дай Бо’.
    Та достань Петро жовтого піска
    Ой, дай Бо’.
    Та посіємо по всьому світу,
    Ой, дай Бо’.
    Щоб уродилось небо і земля
    Ой, дай Бо’.
    Небо зорями, земля квітами
    Ой, дай Бо’.

    https://www.youtube.com/watch?v=svDovA5ZaH0

  4. Ігор Волоткевич коментує:

    Прадавня колядка, яка, ймовірно, прийшла до нас ще з часів Трипілля…

    Заграло море в неділю рано, Дажбоже!
    А на тім морі сосниця стоїть, Дажбоже!
    На тій сосонці три голубоньки, Дажбоже!
    Три голубоньки радоньку радять, Дажбоже!
    Радоньку радять, як світ сновати, Дажбоже!
    Що перший голуб в море упірнав, Дажбоже!
    Виніс він з моря золотий камінь, Дажбоже!
    Що другий голуб в море упірнав, Дажбоже!
    Виніс він з моря срібляний камінь, Дажбоже!
    Що третій голуб в море упірнав, Дажбоже!
    Виніс він з моря мідяний камінь, Дажбоже!
    Що з золотого Сонце постало, Дажбоже!
    Що з срібляного Місяць зродився, Дажбоже!
    А з мідяного Зірки постали, Дажбоже!
    Так нам сталося ясне Небонько, Дажбоже!

    https://www.youtube.com/watch?v=tcjeWYlPSOc


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: