Надія Елеон у творчості і в житті

Обласна виставка художніх виробів майстрів «Весняний вернісаж» відкрилася в місті Хмельницькому 16 березня. На ній представлені роботи народних майстрів Хмельниччини. Триватиме вона до кінця місяця.

Надія Елеон — єдина шепетівчанка, десять робіт якої були представлені на цій виставці, і яка була атестована як майстер народних промислів. Їй було вручено атестаційне посвідчення Народного майстра Національної спілки майстрів народного мистецтва України та грамота обласного науково-методичного центру культури і мистецтва та Хмельницького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

До речі, за вагомий внесок у розвиток народних промислів Хмельниччини, на початку березня 2017 року організатор виставки, заслужений працівник культури України Таїсія Стан, яка є головою обласного осередку Майстрів Народного мистецтва, була нагороджена орденом Княгині Ольги.

Надія Елеон 44 роки працює вчителем образотворчого мистецтва, викладачем Шепетівської ДХШ. З 1982 по 1988 роки навчалася на стаціонарі Харківського художньо-промислового інституту  на факультеті «Графіка». Після закінчення повернулася в рідну школу, працювала 15 років директором. Вчитель вищої категорії, методист, закохана у свою справу, в своїх учнів і творчість.

Творчий шлях Надії Елеон не такий багатий на здобутки, як у інших художників, але не слід забувати, що Надія Єфремівна — викладач. І не просто викладач Шепетівської дитячої художньої школи, а викладач від Бога. Вона віддає дітям себе всю до краплинки. Саме її вихованці займають призові місця в обласних та всеукраїнських конкурсах, навчаються у престижних вищих учбових закладах та досягають більших вершин, ніж їх улюблена вчителька.

Вона вміє розпізнати в маленьких дітках, які приходять до першого класу ДХШ, індивідуальність, і протягом наступних років навчання намагається ознайомити їх з азами мистецтва. Саме з нею вони роблять свої перші кроки: малюнок олівцем, вивчення теорії малюнку, види декоративно-прикладного мистецтва, знайомство з роботами світових майстрів живопису і графіки. Багато чого навчаються діти у своєї вчительки. А Надія Єфремівна кожну вільну хвилину і досі мандрує по картинних галереях і музеях столиці та обласних центрів, щоб пізнавати нове і передавати знання дітям.

Ще зі студентських років має звичку кожну вільну копійку витрачати на придбання необхідних книг із теорії та практики мистецтва, художніх альбомів, які складають основу її власної бібліотеки. Саме цими книгами користуються її учні і щоразу вона несе до школи важкі фоліанти, щоб її діти черпали натхнення у величних художників — Рембрандта, Мікеланджело, Тіціана, Карла Брюллова, Сєрова, Василя Тропініна, Крамского, Венеціанова…

Перша освіта — художнє педагогічне училище, що і стало вчительським покликанням.

Досвід, набутий у художньому училищі міста Нижнього Новгорода, міцно закріпило навчання в Харківському художньо-промисловому інституті, де навчалася на стаціонарі разом із сином Максимком, якого не могла залишити на стареньких батьків і який теж пішов по стопах матері і батька (якого на той час не було в живих, бо зовсім молодим забрала страшна хвороба).

Олівець, акварель, гуаш, туш, темпера, акрилові, олійні фарби використовує художниця у своїх творчих роботах. Займається з дітьми розписом по склу, батіком, флористикою, писанкарством. Знає багато технік вишивки. Любить говорити дітям, що «вишиває на Україні 99 відсотків жінок, а вишивають майстерно одиниці». Пані Надія прагне вишивати майстерно.

Минулого року за дуже короткий проміжок часу створила колекцію ляльок, де застосувала вміння вишивати.

Останнім часом захоплюється декоративно-прикладним мистецтвом, зокрема працює в техніці витинанки. Нитка спогадів тягнеться до раннього дитинства, в глухе, але дуже мальовниче село Явтухи, що знаходиться на кордоні Хмельницької та Вінницької областей. Скільки себе пам’ятає, малювала на книжечках, які приносив батько, що працював обліковцем в колгоспі. А ще займалася витинанкою разом з мамою, витинала фіранки на вікна і «зубчики» на мисники. Напевно з тих часів залишилась любов до цієї справи. До речі, витинанка була найбільш поширеною на Поділлі. За останні два роки Надія Єфремівна створила понад 30 робіт. В даному журналі представлені її роботи в техниці витинанки. Саме тому, що витинанка найбільш близька до народних витоків. Надія Елеон за освітою графік, а витинанка співзвучна графіці, в ній основними засобами є силует та контраст.

Ще з дитинства вона мріяла творити своє власне. Надія Єфремівна у постійному творчому пошуку, надзвичайно працьовита, живе за власним розкладом. Іноді дивуєшся, коли ж вона відпочиває? Адже щоденна праця в ДХШ, а вночі (коли щось термінове) аж до ранку — вдома. А ще потрібно посадити на городі картоплю, посіяти на городчику, обробити землю на дачі, де садить помідори, огірки, кущі смородини, малину. Пізніше — сполоти і просапати, а восени — зібрати врожай. Добре, що чоловік — господар і в усьому допомагає дружині, бо люблять обоє працювати біля землі. Найбільше кохається у квітах і вони ростуть скрізь — на дачі, біля будинку і на городі.

Дома у художниці кілька живописних робіт, як згадка про роки юності та студентські роки, витинанки, зроблені протягом останніх років, керамічний пласт, зроблений і випалений власноруч у гончарній печі.

А ще скрізь горщики з кімнатними рослинами, які дуже люблять господиню, тому ростуть пишними і гарно цвітуть.

Вона завжди у злагоді зі всіма і з собою. Проста, добра, щира, з відкритим серцем, по-дитячому довірлива, легка у спілкуванні, Надія одразу викликає довіру до себе. Вона йде до дітей з любов’ю, не буває байдужою до їх проблем. Варто сказати, що протягом майже 38 років сотні малюків пройшли через її руки. Не всі вони, звичайно, стали художниками, але майже всі пам’ятають талановиту, з добрим серцем викладачку, бо таки щороку вітають з днем народження, приходять додому на Покрову привітати з професійним святом, на Різдво і… коли надумають. Олег Пасічник навчається в Житомирському коледжі мистецтва; Юля Литвин в Івано-Франківському університеті на відділі декоративно-прикладного мистецтва; Марина Шиманська у Вижницькому коледжі декоративно-прикладного мистецтва, факультет «Ткацтво»; Дмитро Пацаранюк у Варшаві в коледжі і готується до вступу в університет на архітектурний  відділ; Вікторія Анганзорова у Львівському державному політехнічному університеті на архітектурному факультеті; Влада Бабак — студентка Київського університету культури, факультету «Дизайн і моделювання»; Даниїл Шутак — студент другого курсу Вижницького коледжу декоративно-прикладного мистецтва, факультету «Художній метал і ковка».

Постійна потреба в самореалізації, здатність на велике напруження сил, глибина задумів, бажання осмислити проблеми духовного життя, самостійна робота над собою — це все своєрідний, неповторний світ Надії Елеон з власним мистецьким баченням. І якщо навчальна програма передбачає освоєння елементарних навичок малювання, технічних прийомів, то Надія Єфремівна вміє пов’язати її з психологією, філософією, народознавством, естетикою, історією мистецтв. Вона вчить дітей не просто малювати, а пізнавати світ і себе в ньому,  допомагає їх творчому становленню. Такі викладачі, як пані Надія, здатні не тільки навчити дітей відображати красу світу, але дати їм зрозуміти, що добре серце і щира душа можуть змінити цей світ на краще.

До всього доходила самотужки, брала працьовитістю, наполегливістю, вродженим талантом. Все своє життя Надія Єфремівна навчала дітей, але коли піде на відпочинок, то мріє відкрити студію для дорослих, яка називатиметься — «Свій дім прикрашу я сама».

 


Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: